Бережуть історію на межі з ворогом: як зараз працюють музеї Глухівщини, і які з них знищили росіяни
18 травня відзначають міжнародний День музеїв – закладів, у яких збирають та бережуть історію нашої країни. Робити це в умовах війни – важко і водночас важливо. Особливо, на прикордонні, яке росіяни нищать з особливою інтенсивністю. Що зараз із музеями громад Глухівщини, як вони працюють, які з них знищив ворог, читайте далі.
Мистецька вітальня Нарбутів у Янівці Березівської громади
У школі села Янівка діяв унікальний музей «Мистецька вітальня родини Нарбутів». Він був присвячений автору проєкту першого Державного Гербу України, дизайну української гривні часів УНР та абетки – Георгію Нарбуту та його сім’ї. Експозицію збирали протягом 15 років, розказує кураторка Наталія Мешкова.
Восьмого вересня 2024 року росіяни вдарили КАБами по Янівці. Поцілили по школі, де було приміщення вітальні Нарбутів. Експонати з музею встигли врятувати перед обстрілом. Село й до цього дня активно атакували авіабомбами, тому в певний момент задумалися про їх збереження.
«Колекцію вдалося врятувати перед обстрілом. Школа ж постраждала дуже сильно: половина будівлі повністю зруйнована, інша – без вікон, дверей та даху».
Школа в Янівці після удару керованою авіабомбою
Одними з найцінніших експонатів були родинний самовар Нарбутів та картини сина Георгія Нарбута Данила.
«З Черкас у 1988 році приїжджав сюди Данило Нарбут і подарував чотири картини, книги з домашньої бібліотеки кінця 19-го, початку 20-го століття. У музеї була навчальна та художня література. Зібрана була дуже велика бібліотека. Ми її називали «Нарбутіана». Це все, що про родину писали, та книги, які дарували видавництва, з якими товаришували».
Крім цього в експозиції музею були гроші, які малював Нарбут, поштові марки. Також речі з родинного хутора – вишиванки, фотографії. Зараз колекція зберігається в безпечному місці. Як зазначає Наталія Мешкова: «Зберігаємо, чекаємо перемоги й шукаємо приміщення, де ми можемо все потім розмістити. Збираємося відновлювати, звичайно, як буде можливість».
Національний заповідник «Глухів»
Історико-культурний заповідник у Глухові створили в 1994 році для збереження і раціонального використання культурних пам’яток міста. Як розповіла завідувачка відділу музейної та науково-фондової роботи Неля Пінчук, під охороною заповідника перебувають історичні будівлі, що зараз облаштовані як музеї. Наприклад, Музей археології чи Київські ворота.
У Київських воротах до повномасштабної війни діяли дві постійні експозиції. Першу відкрили в 2013 році під назвою «Миттєвості великої війни» завдяки науковцям Юрію Коваленку та Олександру Мірошниченку. Тут представили військові артефакти, фото Глухівщини періодів окупації, оригінальні речі солдатів Вермахту та Радянського Союзу.
«Також в іншій частині кордегардії, приміщенні для варти, знаходиться виставка історії стрілецької зброї, яка була відкрита в 2017 році», – додає пані Неля.
У підвалі банку Терещенків діяла виставка «Чорні тюльпани Донбасу». Експонати для неї Юрій Коваленко шукав у зоні бойових дій на Донбасі з початку 2014 року: «Наразі виставка зачинена, оскільки ми плануємо вже по завершенню війни переробити її, доповнивши експонатами подій повномасштабної війни».
Хоча зараз заповідник не працює на повну, бо основна частина експозиції евакуйована, тут відбуваються виставки мистецьких робіт. Наприклад, у лютому 2025 року показували «Спогади мого натхнення» вишивальниці Алли Тітової. А до цього свої вироби демонстрували майстрині з Березівської громади. Водночас працівники заповідника проводять заходи для дітей.
Краєзнавчий музей у селі Уланове Есманьської громади
Краєзнавчий музей в селі Уланове заснував вчитель початкових класів Петро Кисенко в 1959 році на громадських засадах. Експонати для нього ще раніше почали збирати жителі села. А потім їх розмістили в окремому приміщенні на 500 квадратних мерів. Там було десять кімнат і сім експозиційних залів.
У фонді музею налічувалося близько 6000 експонатів. Серед них були цінні історичні документи, фотографії, рідкісні видання книг, плакатів, листівок, газет, палеонтологічні, археологічні, нумізматичні колекції, 3000 папок-фондів персоналій відомих людей Сумщини.
Музей до повномасштабної війни
У першій залі діяла експозиція «Сива давнина», де були різні відділи: археологічний, гетьманщина, старе село. Там навіть розміщувалися кістки мамонта, стародавнього оленя та інших викопних тварин, які тисячоліття тому вільно блукали степами й лісами. Також там показували шліфовані кам’яні молотки, кременеві наконечники списів та стріл, фрагменти посуду – все, що свідчило про заселення Глухівщини ще в період неоліту.
В інших кімнатах були експозиції «Історія Уланівської школи», «Історія встановлення Радянської влади в нашому селі», «Зала бойової та трудової слави», «Музейний некрополь видатних людей Сумщини», «Мистецтво нашого краю», «Літературна Сумщина».
Зранку 23 квітня 2025 року росіяни вдарили по будівлі музею керованою авіабомбою, інші влучила в школу поряд. У краєзнавчому музеї після атаки згоріло майже все. Як констатував голова громади Сергій Мінаков: «Лише декілька картин встигли забрати».
Музей після удару рф
Музей після удару рф
Глухівський краєзнавчий музей
Як розповідає директорка Олена Онопрієнко, їхній заклад – один із найстаріших музеїв України, створений ще в 1902 році на основі колекції історика Миколи Шугурова.
«Музей має свою досить трагічну сторінку історії. Довгий час він був закритий. І тільки вже в період незалежності України, у 2002 році, була відкрита нова експозиція в будинку колишнього дворянського зібрання. У свій час ми входили в десятку найкращих музеїв, створених за період незалежності України».
У музеї налічується 14 500 експонатів. Дев’ять тисяч основного фонду і п’ять – науково-допоміжного.
«У нас прекрасна колекція декоративно-ужиткового мистецтва: вишиванок, рушників, керамічних виробів. Велика колекція фотографій, які датуються кінцем 19-го, початком 20-го століття. Також є образотворча колекція й досить цікаві документи, датовані кінцем 18-го століття».
Вся стаціонарна експозиція до повномасштабного вторгнення розміщувалася у шістьох залах. Навіть у перший рік вторгнення рф тут проводили виставку «Люди моєї країни» та показ робіт лялькарок. Наразі краєзнавчий музей готує проєкт вшанування пам’яті загиблих земляків: «У музеї відкриття виставки планується 29 серпня – у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і її територіальну цілісність».
В умовах війни в залах музею діє творчий простір, де проходять індивідуальні й групові заняття, наприклад, майстер-класи. Там відбуваються заняття арттерапією, зустрічі невеличкими групами.
Громадський історико-етнографічний музей Пелагеї Литвинової-Бартош у селі Землянка Березівської громади
За 25 кілометрів від Глухова в селі Землянка розташований унікальний історико-етнографічний музей. Його жителі села створили на честь своєї відомої землячки Пелагеї Литвинової-Бартош. Як розповідає завідувачка Оксана Анісімова, музей відкрили у 2019 році в старовинному будинку, який колись належав сільському священнику.
У музеї етнографині Литвинової-Бартош продовжують та популяризують її справу: розказують про весільні традиції нашого краю, місцеві орнаменти. У музеї зберігся примірник азбуки, яку Пелагея написала для сільських дітей.
Завдяки музею невелике село Землянка стало досить відомим. До повномасштабної війни сюди приїжджали екскурсії не лише з навколишніх міст, а й зі столиці та навіть з-за кордону. Зараз до музею приїжджають значно менше відвідувачів через безпекову ситуацію: «Глухівщина на прикордонні. Переважно відвідують свої – Глухів, Шостка», – каже пані Оксана.
Щоби відповідати вимогам часу, музей перейшов в онлайн. Вони проводять заходи з колегами, майстрами та майстринями. А також майстер-класи з писанкарства, ткацтва, килимової вишивки. А ще різноманітні челенджі: «Торік був челендж “Орнамент поколінь”, де закликали майстрів відтворювати орнамент Пелагеї Литвинової-Бартош у своїх роботах, писанках, вишивках, лялькарстві тощо».
У червні 2023 році музей пограбували. Викрали майже всі старовинні вишиті сорочки та рушник «Дерево життя» – один із важливих експонатів. Працівники звернулися в поліцію, а згодом самі знайшли винних.
«Знайшли свої речі в продавчині, яка купує та перепродає старовинні речі в інтернеті. Після того, як я виклала пост про викрадення у Facebook, користувачі почали писати “ми бачили ваші сорочки та рушник у пані”. Знайшли сторінку і, справді, то були наші сорочки. Після звернення до поліції нам повернули не всі сорочки, а лише дві й рушник. Інші так і не вдалось знайти, а жінка заперечувала знайомство з крадіями».
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ