“Ми перенесли війну на територію Росії”: як планувалася і розгорталася Курська операція
Операція Збройних Сил України на Курському напрямку стала однією з наймасштабніших та найрезонансніших подій російсько-української війни. Як вона розпочалася, які результати принесла, та як на українські позиції вийшли військові з КНДР — у матеріалі Суспільного.
6 серпня 2024 року. У телеграм-каналі Міноборони РФ з’являється інформація, що у Курській області, яка межує із Сумщиною розпочалися бої. За їхніми даними, близько 8 ранку за московським часом до трьохсот українських військових при підтримці 11 танків та понад 20 ББМ атакували позиції підрозділів прикриття держкордону РФ. Це сталося в районі населених пунктів Миколаєво-Дар’їно та Олешня Курської області, які примикають до російсько-українського кордону. На територію Росії українські захисники зайшли з прикордонних громад Сумщини.
“Операція планувалася в таємниці і ніхто не розумів, що готується. Було зрозуміло, що нас очікують штурмові дії. Можна було логічно зрозуміти, що планується певний наступ, але де це буде, ніхто до кінця не знав. В один момент бригаду передислокували на Сумщину. Одна із наших десантно-штурмових рот за підтримки одного з підрозділів ССО уже проникла на територію противника за кілька днів до початку операції, зайняла вигідні позиції, аби штурмувати певну ділянку, де були укріплення противника”, — розповів Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій 80-ої окремої десантно-штурмової галицької бригади.
Тоді виконувач обов’язків губернатора Курської області РФ Олексій Смірнов намагався спростувати цю інформацію та писав у своїх соціальних мережах, що російські прикордонники нібито не допустили прориву ЗСУ. Водночас у російських Telegram-каналах вже повідомляли, що “противник рухається в бік Гончарівки Суджанського району на техніці”, бої тривають, а ЗСУ нібито з танків обстрілюють напрямок Курилівки та Гончарівки.
“До курської операції ми готувалися два місяці, тобто готували особовий склад, але також ми воювали паралельно на напрямку Часів Яр. Це дуже важкий напрямок був. Паралельно ми готували саме силами інструкторів 225 ОШБ готували підрозділ, який повинен був виконувати задачі наступального характеру. Але про суть задачі ми ж не розуміли, ми розуміли, що потрібно готувати людей, там отримали особовий склад, техніку, але що це буде Курщина, ну, я не розумів і був здивований. 6 серпня 225 батальйон першим пробив оборону противника і зайшов за першу добу на 10 км глибину, за другу добу ще на 20, тобто на 30 в цілому і дуже багато території ми зачистили”, — повідомив Олег Ширяєв, командир 225 окремого штурмового батальйону.
За перші дві доби операції у Курській області, українські військові прорвали дві лінії фортифікаційних споруд. Їх російська влада побудувала за 2,5 роки повномасштабної війни, витративши 15 мільярдів рублів. Про це писало росЗМІ “Агентство”.
“Я по окопах їхніх ходив. Там дуже великі окопи в них, під три метри, все деревом обшито, по боках стіни, підлога навіть дерев’яна в тих окопах. Дуже великі. Ну вони покинули їх. Вони знали, що ми будемо заходити. Страх, адреналін. Ти розумієш, коли зайшов на їхню територію, як ми натерпілися, як наші жінки, діти натерпілися всього цього, що тепер їхня черга”, — поділився військовослужбовець Павло “Ангол”.
Павло був у складі військового підрозділу, який серед перших зайшов на територію Курщини. Чоловік пригадує, отримав поранення, коли разом із побратимами зачищали будинки, шукаючи російських військових:
“Я впав, кричу “300”. До мене підбігли, наклали мені турнікети, і я чекав евакуації. Я не вірив, що звідти вийду живим. Турнікети мені наклали на дві ноги, на руку два турнікета наклали. Ну а потім приїхали наші, одразу “Слава Україні!”.
“Зустрічали людей, які були дуже налякані, але після спілкування з нами – нормально”, — додав військовослужбовець Олександр.
“Коли ми спілкувалися з місцевим населенням, то перше, що здивувало, що люди літнього віку… вони спілкуються українською мовою чи суржиком. Перші декілька хвилин ти не можеш зрозуміти, куди ти потрапив”, — розповів Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій 80-ої окремої десантно-штурмової галицької бригади.
Російська сторона закликала міжнародну спільноту відреагувати на події на Курщині. Натомість, речник Державного департаменту США Метью Міллер заявив… цитую, що немає нічого незвичайного в тому, що “українці не повідомляють нас про свою точну тактику до того, як вони її реалізують”.
Як пише видання BBC, швидко просунутися вглиб території українським силам допомогла інформаційна тиша під час планування операції. Генерал Сирський тримав свої плани в секреті, ділячись ними лише з вузькою групою генералів і силовиків. Він спілкувався з президентом сам на сам, без участі штабу. Значну частину розвідки виконували армійські частини, а не ГУР, яке підключили пізніше, писав The Economist.
На початку Курської операції українські війська досягли успіхів, контролюючи до 1376 кв. км території Курської області. Просування углиб території країни-агресорки призвело до дезорганізації військових підрозділів російської армії, які перебували безпосередньо на кордоні або ж у ближньому тилу. Частина російських військових була змушена здатися у полон Збройним силам України.
“Ми коли там штурмували один із населених пунктів, його захищала морська піхота 810-ї бригади, кримська. Ми підтягнули вогневі засоби, підтягнули резерви і принципово взяли цей населений пункт — це була Ольгівка, ми її зачистили і в Ольгівці ми взяли в полон командира роти. Це офіцер, який сам колишній громадянин України і він потім воював в складі ЧВК Вагнера, зараз є командиром роти офіцером 810-ї бригади морської піхоти. Ну противник, звісно, не очікував такого рівня від нас штурмових дій і ну, в принципі, да, вони не були готові, якщо так от”, — говорить Олег Ширяєв, командир 225 окремого штурмового батальйону.
Цей наступ українських військ на територію Росії був “превентивним ударом”, який дав змогу уникнути оточення українських підрозділів та окупації міста Суми. Про це сказав президент Володимир Зеленський під час пресконференції наприкінці серпня. А 27 серпня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що Сили оборони взяли під контроль 100 населених пунктів регіону.
“Коли ми брали під контроль, наприклад, місто Суджа, буквально там чотири будівлі, які постраждали під час того, як там засіли сили ворога і ми їх вибивали звідти. Зараз вже це місто на третину, напевно, зруйноване. Те, що вони роблять і на Донбасі, на півдні нашої країни, таку ж тактику вони застосовують і тут, це м’ясні штурми. Вони повністю зносять населені пункти, незважаючи на те, що там проживають їхні люди, громадяни Росії і це їхня територія, вони на це не звертають уваги, і взагалі така поведінка Кремля і саме російські пропагандисти, вони наче тему Курщини намагаються уникати”, — пояснив Вадим Мисник, речник ОТУ “Сіверськ”.
У жовтні-листопаді 2024 року російські війська розпочали контрнаступальні дії з метою витіснити ЗСУ із зайнятих позицій. Командування РФ перекинуло до регіону понад 50 тисяч військовослужбовців з інших напрямків. Про це повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський у документальному фільмі, який транслювався під час телемарафону 10 жовтня.
“На ту територію, де ми заходили, було приблизно 5-6 тисяч противника. Зараз противник стягнув це 50 тисяч. Тобто, звісно, і вогневі засоби, і піхоту, і бойові машини противнику необхідно знімати з інших напрямків”, — додав командир 225 окремого штурмового батальйону.
“Росія почала знімати і заводити в Курську область свої війська, а це їхні пожежні команди, які залучалися на критичні точки фронту. Це підрозділи повітряно-десантних військ, морська піхота, спецпризначенці, окремі підрозділи їхніх сухопутних військ, які були перекинуті сюди”, — додав Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій 80-ої окремої десантно-штурмової галицької бригади.
До участі у війні на боці Росії у Курській області також були залучені підрозділи КНДР. За даними видання Associated Press, у жовтні до РФ прибули від 10 до 12 тисяч північнокорейських військових.
Очільник Кремля Володимир Путін прокоментував інформацію про розгортання північнокорейських солдатів на території Російської Федерації (РФ). Про це повідомляло російське видання ASTRA.
“Знімки – річ серйозна, якщо є знімки, вони щось відображають. Але хочу звернути вашу увагу, що до ескалації в Україні привели дії не Росії, а держпереворот, 2014 року, підтриманий насамперед Сполученими Штатами”, — повідомляв Путін.
Міністр оборони України Рустем Умєров на початку листопада підтвердив, що між Збройними силами України та північнокорейськими солдатами в Курській області Росії вже відбулись перші зіткнення, але вони були “маломасштабними”.
За його словами, солдатів з КНДР “замаскували під бурятів” та змішали з росіянами. Про це очільник українського оборонного відомства сказав у коментарі південнокорейському телеканалу KBS.
18 грудня агенція Associated Press з посиланням на військового високопосадовця повідомила, що у Курській області загинули або зазнали поранень кілька сотень військових КНДР. Це перша оцінка втрат північнокорейського контингенту, що воює на боці Росії, зазначає AP. Нагадаю, що війська Північної Кореї не мають досвіду участі в бойових діях.
“Наші військовослужбовці і наші десантники — це загартовані бійці. Для них стикатися з новим противником — це не є щось дивне і нове. Тим паче, підтвердження якогось офіційного, що проти нашої бригади стоять військовослужбовці з КНДР немає. Ми наразі ще не брали їх в полон і не знаходили якісь документи, які б підтверджували це”, — сказав Петро Гайдащук, старший офіцер відділення комунікацій 80-ої окремої десантно-штурмової галицької бригади.
За оцінкою джерел Associated Press, російські війська повернули контроль над 20% території Курської області, яку українські військові зайняли під час наступу, що розпочався у серпні. Про це писало видання Голос Америки 18 грудня 2024 року. Попри складні умови та контратаки ворога, українські військові продовжують утримувати позиції та завдавати втрат противнику.
“Якщо раніше вони намагалися штурмувати невеликими групами за підтримки бронетехніки, то зараз ми починаємо бачити досить великі групи противника… це кілька десятків людей, які просто як в часи Другої світової біжать зі зброєю в напрямку наших позицій і нічим добрим для них це не закінчується. У них є підтримка бронетехніки, артилерії, дуже насичене небо дронами, FPV-дронами зокрема”, — додав Петро Гайдащук.
За словами начальника Сумської ОВА Володимира Артюха, Курська операція вплинула на безпекову ситуацію на Сумщині, яка межує з Росією:
“Курська операція — це, безумовно, важливий етап для Сумщини.І безумовно, Курська операція, вона теж вплинула на ці показники, що ми кажемо, якщо в 23 році було 8 000 обстрілів, то сьогодні у нас практично 18 000 обстрілів. 8 і 18 — балістичні ракети, крилаті ракети, КАБи”.
Танковий екіпаж одного з підрозділів 41 окремої механізованої бригади ЗСУ нині воює на Курському напрямку. Серед основних викликів для них — протистояти російським дронам, говорить заступник командира підрозділу на псевдо “Петрович”:
“З Лимана цілий рій дронів, шість штук ми посадили, РЕБ-івською установкою, але сьомий, виходить, нас… Але танк врятували, затушили, допомогла піхота, і виїхали. Врятували танк, замаскували його. З приводу Курського напрямку, ми дуже багато військ відтянули від таких небезпечних напрямків, як Донеччина, потім Куп’янський напрямок, познімали”.
Найбільше поранень українські військові, які воюють на Курському напрямку, отримують від дронів та артилерії, розповідають бійці одного з евакуаційних екіпажів 41 окремої механізованої бригади ЗСУ.
“Ампутації можуть бути, переломи вогнепальні, акубаротравми, забої грудної та черевної порожнини”, — говорить Олег, командир евакуаційного екіпажу.
“Кладемо важких пацієнтів, прив’язуємо їх, тут ми капаємо, якщо потрібно підключаємо розчини, тут у нас є дефібрилятор, на цей момент ми його зняли, бо холодно, щоб батарея не сідала, можемо подати кисень, отут відкривається, сюди садимо з легкими пораненнями, з контузіями, а тут лежить важкий”, — розповів Олександр, фельдшер евакуаційного екіпажу.
“Вмикаю РЕБ, все пішов працювати РЕБ. Нам його зробили поставили і все він працює, з ним дуже добре. Тому, що без нього туди їхати, якось не дуже добре”, — розповів Вадим, водій евакуаційного екіпажу.
Вадим говорить, що дрони на Курському напрямку є значною небезпекою, бо російські військові навмисно полюють за евакуаційними автомобілями:
“На наших очах, буквально сто метрів, він перейшов від нас на іншу машину, і там були й поранені, за 200 не знаю, а 300 це були точно. Згоріла машина на наших очах. Це в Суджі, він почав полювати за нами, ми встигли заховатися, і добре, що було де. Так ми вийшли”.
Від початку Курської операції, говорить старший офіцер відділення комунікацій 80-ої окремої десантно-штурмової галицької бригади Петро Гайдащук, російська сторона так і не спромоглася організувати для цивільного населення “зелений коридор”.
“Місцевого населення на Курщині залишилось не так багато. Залишились люди літнього віку і ті, хто не мав власного автотранспорту і можливості виїхати вглиб Росії до своїх родичів у більш безпечне місце. Ці люди залишаються на території Курщини в своїх домівках. Наші військовослужбовці по можливості надають місцевому населенню всебічну допомогу: це продукти, вода, речі першої необхідності, гуманітарну допомогу. Росія сама ж починає обстрілювати свої населені пункти, через що і страждає населення цивільне”, — розповів Петро Гайдащук.
Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський в інтерв*ю французькому виданню Le Monde 17 грудня прокоментував важливість Курської операції, й назвав її успіхом, досягнутим за рахунок ефекту раптовості.
“Я повинен був одночасно зірвати наступ на Харків, зняти частину тиску на всіх фронтах і не допустити відкриття нового фронту на Суми. Тому я вирішив вести наступ там, де ворог мав слабке місце, з дуже малою кількістю солдатів для охорони кордону”.
“Ми на декілька голів вищі. Видно, що в нас більш підготовлені військові, більш вмотивовані. В нас люди знають, напевно, за чим вони йдуть. Навіть військові, які здавалися в полон там – таке відчуття, ніби вони трохи овочі, ніби вони й самі не знають, що вони тут роблять, нащо їх послали”, — сказав військовослужбовець Олександр.
“Операція на Курщині для нашого підрозділу є повністю результативною, бо всі поставлені завдання, які були перед Галицькою ДШБ, були виконані. Ми виконали штурмові дії, пройшлися рейдом територією області і тепер займаємо оборону позицій, які були взяті нами під контроль. Нам вдається відбивати ворожі штурми і не відходити назад. Ні кроку назад ми не здали”, — розповів Петро Гайдащук.
“Найголовніша мотивація, і я вважаю, у кожного бійця — це Батьківщина і щоб до тебе додому не прийшли, тому, що в тебе вдома, рідні, діти, це найголовніше”, — повідомив “Петрович”, заступник командира підрозділу.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ