Про це повідомляє Ямпільська районна газета “Голос часу”. Видання розповідає історію місцевої мешканки Наталії, яка сталася з нею на занедбаній платформі станції “Івотка” і зіпсувала поїздку на пологи доньки в Голландію. Саме через безвідповідальність залізничників дорога на щасливу родинну подію перетворилася для неї на суцільний жах.

– Того вечора я мала намір сісти на «Івотці» на київську електричку, щоб доїхати до Хутора Михайлівського, а звідти вже на потягу «Москва-Львів» до Києва, – розповідає жінка. – Я попросила знайомих довезти мене до зупинки і допомогти піднести до електрички три великі сумки, сама йшла з невеликою сумочкою в руках. Щоб перейти колії, я спускалась маленькою стежкою до переходу, аж раптом у повній темряві перечепилась через коріння і впала.

Жінка отримала сильний забій руки, сумка випала і порвалася, з неї висипався весь вміст, у тому числі документи і квитки, але дорогу все ж довелося продовжити – у далекій країні на допомогу чекала донька. Тож, можемо лише уявити, як жінка перенесла тривалу поїздку з травмованою рукою і величезним багажем.

– У нас на зупинці так влаштовано, що, якщо спускатися до переходу сходами, то потрібно перестрибувати через великий обрив, – розповідає ямпільчанка. – Тож усі користуються цією стежкою, на якій досі чимало коріння, палок, дерев та каміння. До того ж, йти нею доводиться у суцільній темряві.

До речі, освітлення на «Івотці» дійсно здебільшого не працює. Це підтверджують і інші ямпільчани, які користуються електричкою Фастів-Зернове, яка прибуває в Ямпіль о десятій годині вечора, тобто у сутінках навіть влітку, не говорячи вже про зимовий період. На зупинці є ліхтарі, але вмикається вони далеко не завжди.

– Освітлення зупинки не піддається жодній критиці. 20 серпня ми їхали київською електричкою і, знову ж таки, виходили на «Івотці» з останнього вагону, за нами вийшла жінка похилого віку і почала плакати. Ми запитали у неї, що трапилось, а вона відповіла – я не знаю, куди мені йти у цій темряві, а мені треба якось доїхати до Свеси. Чесно кажучи, я сама не бачила, куди ступаю, але забрала цю жінку і ми пішли за потоком людей.

За словами ямпільчанки, такою «Івотка» була не завжди, ще тридцять років тому вона була охайною та впорядкованою.

– Я переїхала в Ямпіль в 1983 році і жила на квартирі біля зупинки, ми полюбляли збиратися саме там. Там були гарні та зручні лави, як справжні дивани, було нормальне освітлення, працював туалет. А в якому стані вона знаходиться сьогодні? Усе заросло травою, валяються купи сміття, через чагарники неможливо дістатись до туалету. Хіба так можна? Хіба інші зупинки знаходяться в такому ж стані? Нам всім потрібно терміново бити на сполох!

Джерело: yampil.info

Поділитися в соціальних мережах