Під обстрілами розвозили продукти: Як сумські соцпрацівниці працюють в умовах війни
Купують харчі та медикаменти, оплачують комунальні послуги, готують та допомагають впоратись з тривогами — у цьому полягає задача соціальних працівників. Про роботу в умовах війни та виклики, які стоять перед соціальною службою Суспільне поспілкувалися із соціальною працівницею КУ центру “Берегиня” Галиною Мойсеєнко.
“Соціальні працівники виконували ті самі роботи і в нас було не по 10 людей, а по 25, а то й 30. Тому, що люди евакуювалися, роз’їхалися. Люди кричали: “Допоможіть”. А в нашій роботі онлайн-послуги немає. Всі хочуть продукти, і онлайн їх ніяк не перешлеш. І ліки онлайн не вилікують. Приїхав молоковоз і ми з молоковоза з дівчатами роздавали те молоко. Я не могла потім відіпрати свої речі. Ми тут чергували. Нам видавали, хто близько живе, приходили до Центру. Овочі в нас були, молоко, пекарня надавала хліб”, – згадує про роботу на початку великої війни пані Галина.
Галина Мойсеєнко від початку повномасштабного вторгнення відвідує пенсіонерів і допомагає самотнім людям. Жінка згадує, що у перші дні повномасштабного наступу не працювали магазини, доводилось під обстрілами розвозити продукти підопічним.
“Дуже дякую волонтерам, які надали продуктові набори гарні. Волонтер Роман своєю власною автівкою (допоміг – прим. ред.). Ми об’їхали всіх наших підопічних, оскільки планувався сильний наступ. Тоді вдарило по 40 підстанції і в мене тоді від страху померли дві людини… Люди похилого віку, вони дуже злякалися. Дякую тим людям, які допомагають нам у нашій роботі, які безкорисно допомогли нам все розвезти. Люди були дуже вдячні”, – згадує Галина Мойсеєнко.
За словами жінки, іноді по 18 разів на місяць виїжджає до людей, які потрапили у складні життєві обставини та потребують опіки й догляду вдома.
“За стандартами моєї роботи у мене має бути 12 осіб, але наразі багато звернень, і ми людей не полишаємо. Для нашої роботи люди мають бути стресостійкі, з гнучкою психікою, витривалі. Взагалі Пришиб, Баси — це, як кажуть, моя вотчина. Для кожної людини, до якої я ходжу, складається індивідуальна карта потреб, в залежності від того, чи це особа з інвалідністю, чи просто людина похилого віку. Зараз у нас додалась категорія ВПО. Все залежить від того, яка рухома активність у людини. Чи це лежача людина, чи людина, яка може про себе подбати”, – пояснює соціальна працівниця.
На початку повномасштабного вторгнення доводилось працювати в іншому режимі, розповідає пані Галина.
“Ми зараз знаходимось на вулиці ЗСУ, звідси до найближчої, закріпленої за мною адреси 3 кілометри, на подальші 12 кілометрів транспорту не було. Мала скупитися, мені видавали продуктовий набор, надівала рюкзачок і йшла. Комендантська година о 4 годині. Мені треба було бігти, щоб людям віднести і повернутися до комендантської години додому. А живу я біля залізничного вокзалу”, – каже пані Галина.
Жінка додає, 22 роки допомагає самотнім пенсіонерам і вважає цю справу своїм покликанням.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ