“Щодня відчуваємо небезпеку”: Як живе прикордонна Краснопільська громада
Від центру селища Краснопілля до кордону з РФ до 10 км. Громаду обстрілюють із перших тижнів повномасштабного вторгнення, розповідає секретарка Краснопільської селищної ради Ірина Юхта. Жінка розповіла про безпекову ситуацію у громаді, матеріальні збитки та людські втрати за час повномасштабного вторгнення.
Це наслідки удару російської ракети по центру села Самотоївка, що у Краснопільській громаді на початку квітня цього року.
Тоді внаслідок атаки з авіації були пошкоджені приватні будинки, об’єкти соціальної інфраструктури, а також загинув чоловік, який переїхав до Самотоївки із прикордонної Покровки.
Наслідки обстрілу Самотоївки, квітень, 2024 року. Суспільне Суми
Населені пункти Краснопільської громади щодня обстрілюються російською армією, говорить секретарка Краснопільської селищної ради Ірина Юхта. Та додає – безпекова ситуація по громаді лишається складною.
Ірина Юхта. Суспільне Суми
“Протяжність кордону з РФ становить близько 90 км. На нулі знаходиться один населений пункт, а у 5-кілометровій зоні у нас 17 населених пунктів. Практично 80-90% людей повиїжджало з цих населених пунктів. Є такі населені пункти, вони невеличкі, де люди всі виїхали”.
“Є в нас один населений пункт. Це село Тур’я, у ньому до війни проживало понад 500 жителів, сьогодні там залишаються жити дві жіночки. Це люди похилого віку, які відмовляються виїжджати. У цьому населеному пункті немає світла, води, газу. Ми їм постійно доставляємо гуманітарну допомогу. Вони проживають за рахунок свого підсобного господарства, свого городу”, — розповідає Ірина Юхта.
Наслідки обстрілів Краснопілля, 2024 рік. Фото: Суспільне Суми
“Краснопільську громаду почали обстрілювати фактичного із першого дня війни. Територію нашої громади проходили тисячі одиниць російської техніки і вже в перші дні деякі населені пункти громади… там, де безпосередньо проходила ця техніка, вони почали обстрілюватися. Це села Мезенівка, Славгород, Порозок. Також були окуповані села Самотоївка, Чернеччина. Вони також були обстріляні у ті ж перші дні. Щоденно наші населені пункти обстрілюються. Це і села 5-кілометрової зони і не лише. Безпосередньо і центр – селище Краснопілля. І ті населені пункти, які ми вважали безпечними для проживання людей, вони також уже обстрілюються”, — зазначає посадовиця.
Ірина Юхта. Суспільне Суми
“Ми робимо першочергові ремонти наших комунальних закладів. Також видаємо людям матеріали для першочергового аварійного відновлення, аварійного ремонту своїх осель. З початку повномасштабного вторгнення у нас уже понад 500 житлових будинків пошкоджено. 52 об’єкти комунальної власності Краснопільської селищної ради, а також близько 50 – це приватні будівлі, зокрема магазини, а також підприємства сільськогосподарського виробництва. Пошкоджені лінії електропередач, лінії інтернет, по мірі можливості відповідними службами все це відновлюється. Також у нас пошкоджено багато водогонів по селам, башт, але все ми намагаємось відновлювати”, — говорить пані Ірина.
Краснопілля. Наслідки обстрілів с. Краснопілля, Сумська обл., 18 серпня 2023 р. Фото: Суспільне Суми
“Ми допомагаємо людям, які опинилися у важких життєвих обставинах. Це люди, будинки яких зруйновані або пошкоджені. Ми надаємо матеріальну допомогу за рахунок коштів місцевого бюджету. Крім цього надаємо матеріальну допомогу тяжко хворим людям. Також людям цивільним, які поранені. Також ми підтримуємо сім’ї загиблих військових, надаємо їм матеріальні допомоги”, — розповідає Ірина Юхта.
Ірина Юхта. Суспільне Суми
“Наша громада – це квітуча громада. У нас по всім населеним пунктам, зокрема, у селищі Краснопілля – все в трояндах. Ми дуже цьому приділяли увагу. Це багато планів по будівництву доріг, тротуарів. Це багато проєктів, які ми не встигли реалізувати до війни. Це і продовження будівництва площі, це і реконструкція наших комунальних закладів, закладів медицини, культури. Я тут живу, тут живуть всі мої рідні, близькі, друзі. Я тут працюю і це мене мотивує. На стільки тут можна проживати буде, на стільки тут ще будуть залишатися люди… звичайно, що я буду тут залишатися”.
“Коли на відстані від тебе розриваються якісь боєприпаси, я, як і звичайна нормальна людина…мені страшно. Десь там ідеш в укриття, але все минається, потім настають проблеми якісь. Треба комусь допомагати. Багато телефонних дзвінків. Багато людей, які звертаються в селищну раду за допомогою. Тому, це все відходить на інший план. І в ході роботи воно все забувається. Небезпека у нас існує кожен день… ми це відчуваємо. Головне – не падати духом. Вірити, що скоро настане мир. Це дякувати кожен день нашим ЗСУ за те, що кожен ранок для нас настає. Особливо – у нашій прикордонній громаді”, — ділиться жінка.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ