“Це — романтика”: Як працюють розвідники на Сумщині

Витривалість, вміння думати та почуття гумору. Ці якості потрібні хорошому розвіднику, вважають бійці групи розвідки, яка працює на прикордонні Сумської області. Про свою роботу розповіли кореспондентам Суспільного.

Розвідувальна група 106 бригади територіальної оборони з Хмельницької області наразі боронить кордони Сумщини. В день, коли кореспонденти Суспільного спілкувались з бійцями, вони збирались у рейд. Вихід нетиповий, бо у світлий час доби виходять нечасто, розповів командир групи з позивним “Вольф”.

“Робота розвідки – це, звичайно, ніч. Як правило, вдень ми менше пересуваємося. В темряві важче нас помітити, тому вибираємо саме темний час доби або сутінки”, – розповів чоловік.

Пересуваються, обмінюючись умовними знаками, комунікації між воїнами відпрацьовані. “Ходити, щоб не тріщали гілочки, звертати увагу на все, дивитися на тих, хто попереду, хто позаду, це все потрібно в голові контролювати. Це романтика, це романтично, насправді. Порівняно, можливо, зі світським життям, мирним життям – тут точно нічого немає романтичного, але якщо взяти в розрізі армії – тут щось є таке романтичне”, – вважає розвідник з позивним “Фіш”.

Командир “Вольф” зазначив: робота розвідника досить складна, для неї потрібні особливі якості. Тому відбір у групу серйозний:

“Саме головне для розвідника – це, звичайно, його уважність до деталей, витривалість. Це людина, яка має думати не якимись певними стандартами, а постійно щось видумувати нестандартне. Коли людина мотивована, вона дуже легко вчиться, і з неї виходить дуже фаховий розвідник. Кістяк групи в нас – це добровольці, які з перших днів війни стали в стрій. Хлопці гарно вмотивовані. У більшості випадків це люди, які в душі є розвідниками. Ми відсіяли тих людей, які не зможуть працювати в таких умовах”.

“Треба думати головою – це найперше. Смєкалка, дихалка, фізуха – це все має бути в розвідника. Почуття гумору має бути, мені здається, так легше”, – додав розвідник “Фіш”.

“Фіш” розповів: був будівельником, долучився до війська на початку вторгнення. Коли запропонували спеціалізуватися у розвідці, одразу погодився: “Нам дуже пощастило з людьми, які нам попалися в командири. Вони просто нами почали займатися. І в нас було трішки часу позайматися. Потім поїхали на Херсон. Рік пробув на Херсоні, потім приїхав сюди, на Сумщину”.

Чоловік всьому вчився “з нуля” і продовжує вчитися, адже простір для подальшого розвитку необмежений, зазначив розвідник: “Пробував літати, і дотепер літаємо, це дуже класно, нові технології, дрони – розвідувальні дрони, FPV-дрони, які сьогодні влучають, це такий новий вид снайпінгу”.

Бойовий медик з позивним “Студент” взводу теж сказав: необхідно постійно вдосконалювати свої навички. “Не треба думати, що якщо ви чогось навчилися, то вже закарбоване на все життя. Ні. Все постійно міняється, зміна протоколу відбувається регулярно, це постійно треба моніторити, варитися в цій темі, і відносно з цим розвитком у вас покращиться і наплічник”, – вважає медик.

Наплічник бойового медика містить те, з чим він має право працювати за кваліфікацією. У цьому випадку медичний рюкзак наповнювався не один місяць, і тепер це повний комплект для надання будь-якої домедичної допомоги, розповів медик.

Тут є препарати, яких немає у вільному продажу, засоби для забезпечення дихання, антибіотики, знеболюючі, термоковдри — все необхідне для допомоги.

“Тут в мене є в швидкому доступі кровоспинні засоби, турнікети, гемостатичні засоби – це все для зупинки крові. Я маю кваліфікацію робити різні внутрішньовенні, внутрішньокісткові доступи, можу поставити крапельницю, є венозний джгут. У мене є підказки різні, по різній фармакології. Є, наприклад, кетанін, пентаніл – хто в темі, вони шарять, тому що це дуже важкі препарати, якщо десь натупив, то можна зробити тільки гірше”.

Бойовий медик розвідників має дві освіти – юриста і тренера. Медичну кваліфікацію здобув у війську, після того, як на початку великої війни пішов добровольцем.

“Це був довгий шлях навчання, я навчався в Британії, навчався в наших різних підрозділах. Була така ситуація, що підрозділ потребує медика, комусь треба було взяти ініціативу, так вийшло, що це став я. Я пройшов увесь цей шлях і можу сказати, що точно немає такого, що чогось треба боятися, думати, що ви не навчені. Всього можна навчитися, знаходячись в армії, головне мати бажання”, – вважає “Студент”.

Командир “Вольф” говорить, що професійного вдосконалення вимагає від всіх бійців групи: “Я багато чого можу пробачити, але непрофесіоналізм і недбалість до своєї роботи – це неприпустимо в нашій роботі”.

“Нам це випало. Не нашим батькам, не нашим дітям, а нам випало. І сьогодні потрібно максимально взяти і розібратися. Осторонь стояти точно не можна було. Так, як я вихований батьками, вулицею, різноманітними ситуаціями, я не міг стояти осторонь. А роздумувати, хтось там каже “за депутатів я не піду воювати”… Так ми ж і не за депутатів воюємо. Ми воюємо – подивіться на ці ліси, на це все – ця ж наволоч прийде і почне вирізати це все. Вони зроблять свій порядок, а в них порядку немає – ні в голові, ні в будинках їхніх, ні в державі. Їх треба гнати “сраним віником”. От ми взяли такі “срані віники” і будемо їх ганяти”, – вважає розвідник “Фіш”.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ