Шостка попрощалася з воїном Олександром Романченком
Назавжди 50. Доєднався до Небесного воїнства Олександр Романченко, радіотелефоніст стрілецької роти, який у жовтні минулого року добровільно вступив до лав ЗСУ. Серце воїна перестало битися 4 жовтня. 13 жовтня Шосткинська громада провела захисника в останню путь.
Олександр Романченко народився 10 травня 1974 року у Шостці. Тут минуло його дитинство та юнацькі роки, тут він провів переважну частину життя. Хлопчик навчався у ЗОШ № 5, захоплювався футболом. Після здобуття неповної середньої освіти вступив до місцевого хіміко-технологічного коледжу, опанував професію механіка. Строкову службу проходив у Звягелі (колишньому Новгород-Волинському), у складі артилерійських військ. Після повернення на малу батьківщину Олександр Григорович кілька десятиріч працював слюсарем-наладчиком на провідних підприємствах Шостки. У вільну годину дуже любив рибалити. Його згадують як добру і спокійну людину, готову допомогти іншим, товариську та миролюбну. Він дуже любив життя…
У жовтні минулого року чоловік добровільно вступив до лав ЗСУ. При прощанні промовив: «Я повинен бути там, захищати Батьківщину». Вдома на Олександра чекали рідні та друзі, дві неповнолітні донечки (старший син боронив Україну з перших днів повномасштабного вторгнення). На фронті Олександр Романченко виконував обов’язки радіотелефоніста стрілецької роти, користувався авторитетом серед бойових побратимів. Мріяв після Перемоги повернутися до рідного міста, разом з фронтовим товаришем відкрити маленький бізнес. «Я обов’язково повернуся! Я приїду з перемогою!», – любив повторювати чоловік у розмові з рідними.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ