Заробляти гроші та перемога України: про що мріють люди із синдромом Дауна в Сумах
21 березня – Всесвітній день людей з синдромом Дауна. Кореспонденти Суспільного спілкувалися з тими, хто має це генетичне захворювання.
Заробляти гроші, а ще – щоб українці перемогли. Про це мріє сумчанин Сергій Романенко. Народився він із синдромом Дауна, нині чоловікові 31 рік. Працевлаштуватися за станом здоров’я можливості не має, але, говорить, влітку займається бджільництвом. “Я пасічник. В мене є пасіка в селі. Там мед є. І за цей мед можна гроші отримати”, – розповів Сергій Романенко.
Майже половину свого життя Сергій відвідує сумський територіальний центр соціального обслуговування “Берегиня”.
Там грає на сцені, збирає пазли, та ліпить. Сергій вміє зосереджуватися на одному занятті по кілька годин, говорить інструкторка центру Ольга Курунтяй. Зазвичай, заняття у майстерні починаються о 10-й ранку. “Вони сидять тут і більше – до обіду, після обіду, їм це подобається. Тобто, це їхня робота”, – розповіла інструкторка.
Намагається підтримати воїнів і Денис Крившич – двадцятирічний хлопець розшиває ляльки-мотанки – обереги для українських бійців. “Я навчаюся вишивати герб нашої держави. Мрія лише одна: щоб була перемога”, – розповів хлопець.
Разом із Сергієм та Денисом, відділення центру відвідує 35-річний Олександр Лохоня. Чоловіку подобається куховарити. Давня ж мрія – знайти роботу. “Я мрію працювати. Працювати охоронцем. Борщ варимо, суп, макарони”.
“Ми обираємо те, що в них добре виходить. Їх це підтримує, їх це живить і внаслідок цього вони тримаються, вони ідуть вперед”, – розповіла психологиня Наталія Кондратенко.
Суспільне Суми
У світовій практиці є приклади відомих людей із синдромом Дауна. Зокрема, американська спортсменка Челсі Вернер – чемпіонка світу зі спортивної гімнастики серед людей з відхиленнями в розумовому розвитку. Або фінський рок-гурт Pertti Kurikan Nimipäivät, в якому синдром Дауна мають басист та ударник. У 2015-му музиканти представляли Фінляндію на Євробаченні.
В Україні суспільство стало сприймати таких людей краще, впевнена директорка центру “Берегиня” Інна Галіченко. Як приклад наводить українське кафе, в якому працюють люди із синдромом Дауна. “В нас також була така пропозиція, на жаль, війна змінила наші плани, з одним із підприємців була встановлена домовленість, щоб саме вони допомагали в кав’ярнях. Інна Галіченко.
Суспільне Суми
В Сумах, за словами Інни Галіченко, жодна людина з синдромом Дауна поки не працевлаштована. “Багато ще нормативних документів, які не дозволяють повністю (працювати – ред.). Наприклад, щоб працювати в кафе, треба повністю оформлену людину. Зрозуміло, що на певну ставку роботи це є нонсенс. Ми опрацьовували це питання. Можливо, на 0,25 тільки”, – розповіла жінка.
За словами Інни Галіченко, нині у Сумах понад 25 людей із синдромом Дауна. Чотирнадцятьма з них опікуються у центрі “Берегиня”. Тут, говорить жінка, їм допоможуть адаптуватися до суспільства. Найкраще ж, що суспільство може зробити для них, це: “Сприймати їх такими, які вони є. І іноді вони не просять допомоги. Вони просять зрозуміти і підтримати їх”.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ