За минулу добу в Сумах вогнеборці двічі ліквідовували загоряння дачних будинківВІДЕО
Волонтери збирають подарунки до Дня святого Миколая вихованцям сумських інтернатів
Взято під варту чоловіка, який вистрілив з рушниці в односельчанина на Конотопщині
1048 жителів Cумщини вже отримали компенсацію за пошкоджене внаслідок бойових дій житло
Через складні погодні умови без світла 30 населених пунктів на Сумщині
Сумчани здобули “золоті” медалі на кубку України зі спортивної аеробіки
У Сумах стабільно напружена ситуація із з захворюваністю на ГРВІ, грип та COVID-19
На Сумщині виявили поширення осередків мишоподібних гризунів
На Сумщині зі снігових заметів звільнено 27 автомобілів
Глухівчанка просить присвоїти звання Героя її брату Сергію Позніку, який загинув на війні
У Сумах перевірили роботу у вечірній час міського транспорту із зупинки “Універмаг “Київ”
Сумська “Вікторія” має непогані шанси на вихід у Прем’єр-лігу
У Сумах можуть збільшити тривалість комендантської години
У Шостці безробітних залучили до розчищення тротуарів від снігу
За ніч і ранок на Сумщині обстрілів зазнали дві громади
Вчора
На Сумщині протягом дня зафіксовано 45 вибухів
Як Сумщина долає наслідки негоди: оперативні дані
У Сумах провели в останню путь військовослужбовця Максима Тимошенка
На фронті загинув захисник із Бурині Андрій Стасюк
На Кролевеччині енергетики продовжують усувати наслідки негоди
Ексзаступниця голови облради стала депутатом
Заступник начальника головного управління Держпродспоживслужби став депутатом облради
Директор департаменту ОДА Мусіяка назвала бійців ЗСУ агресорамиВІДЕО
“Малювання дає відпочити від реальності”. У Сумах відкрилася виставка 9-річної художниціФОТО
У Путивлі поліцейські викрили чоловіка у крадіжці кукурудзи з поля
У Сумах попрощаються із захисником Олександром Коряковим
Легенді сумської медицини Зиновію Красовицькому виповнилося б 100 років
Над лісами Охтирщини збили ворожу ракетуФОТО
На Сумщині поліцейські допомагають населенню боротися з наслідками негодиФОТО
На Конотопщині рятувальники дістали із кювету вантажівку

Заслужена журналістка із Сум відзначила 75-річний ювілей

Світлана Василівна Геренко — заслужений журналіст України — віддала журналістиці понад 45 років — 18 років працювала в обласній молодіжній газеті «Червоний промінь», ще 22 роки очолювала відділ освіти та культури газети «Ленінська правда», що згодом отримала назву «Сумщина». І весь цей час вона жила долями своїх героїв, ще і ще раз повертаючись до їх бід і проблем, нагадуючи жителям області про співчуття, увагу і повагу один до одного.

Польові дороги, великі і малі села, загублені в полях хутора — Світлана Василівна об’їздила всю область, вибираючи для своїх читачів найважливіше, найцікавіше, з ретельністю розкриваючи перед ними особистості як відомих і популярних керівників великих обласних установ, так і безвісних вчителів, бібліотекарів, майстрів культури, співробітників дитячих будинків і просто жителів сіл області. Це дійсно Божий дар — вміння побачити і описати головне, і Світлані Геренко цього дару дісталося з лишком: його вистачало не тільки на газетні матеріали, а й на гуморески у віршах і прозі, фейлетони, «фірмові» тости і багато, багато іншого. Тому і присвоїли їй люди особливе звання – володарка бентежних слів.

«Про журналістику мріяла з дитинства»

А починалося все ще в шкільні часи. Дуже активна дівчинка із задоволенням брала участь в будь-якій події, а їх в сільській школі було більше ніж достатньо. І їй дуже хотілося розповісти про це жителям інших населених пунктів. Так і почала в сьомому класі писати замітки до Хотінської районної газети, а пізніше — в молодіжні газети України і республіканський радіожурнал «Старшокласник», передачі «Молода Гвардія» і «Юність».

– Я з 14 років мріяла бути журналістом і, закінчивши школу, поїхала вступати до Києва, в університет імені Т.Г. Шевченка, — розповідає Світлана Василівна. — Але якраз тоді вийшло розпорядження на факультет журналістики брали тільки тих, у кого був трудовий стаж за цією спеціальністю. І я вирішила вступати на філологічний — це ж дуже близько, яка може бути журналістика без знання мови! Закінчивши університет, працювала в Грабовській школі, потім перейшла в свою рідну Новосічанську. А потім в Сумах вирішили відродити обласну молодіжну газету, і мене покликали туди журналістом. Виявилося, редактор «Червоного променя» Віктор Шевельов був колись редактором Хотінської районки і добре пам’ятав юного кореспондента з Новосічансьої школи. Так я почала працювати. Морально було дуже важко — я хотіла, щоб мені відразу доручали великі статті, відрядження, дослідження — а мені давали дрібні доручення, мої маленькі інформації правили і скорочували. Як раз в цей час до нас в редакцію завітав директор моєї школи, що їхав на лікування і вирішив мене провідати. Я розплакалася, сказала, що буду повертатися. Була впевнена, що приймуть назад з радістю … Але директор сказав: «Думаєш, що я прийму тебе назад, знаючи, що ти так легко відмовилася від своєї мрії через перші ж труднощі?». Це було образливо — але допомогло рішуче налаштуватися на роботу.

Дитбудинки і бабусі в лісі

За час роботи Світлана Василівна написала дуже багато — як окремих статей, так і тривалих проектів. Фактично її статті — це дзеркало, відображення тієї епохи, на яку припала робота. А що це за епоха — неважко собі уявити, адже працювати в «Червоному промені» Світлана Геренко розпочала наприкінці 1966 року. Розквіт соціалізму і початок його занепаду, перебудова, початок незалежності, 90-і, 2000-і — безкінечні зміни в економічному і соціальному житті країни, а головне — в людській свідомості. Чого тільки не відбувалося за ці роки в області! І все це ставало фоном для статей про головне — про земляків, про їхні взаємини, світогляд, почуття. Тому і улюблені проекти Світлани Василівни — це ті, які дозволяли максимально розкрити людину, показати її з несподіваного боку: «Вітальня одкровень», «Світ сильний чоловіками», «Роздуми журналіста», «Рідня». А ще — «Операція «Дитбудинок», завдяки якій редакції вдавалося допомагати сиротам, збирати для них подарунки, знаходити шефів для інтернатів — і це в найважчі часи, коли вихователям доводилося часом приносити продукти з дому, щоб спільними зусиллями нагодувати вихованців.

Для того щоб змусити читачів зрозуміти, відчути все горе цих дітей, позбавлених батьківського тепла, з ними потрібно було зустрічатися, спілкуватися, цікавитися їхньою долею, читати листи і відмови біологічних батьків … Це дуже важко — коли при першій зустрічі діти запитують: «Ти мама чи комісія?», сподіваючись, що нарешті приїхали за ними, аби взяти до родини. І ця тема довго не відпускала Світлану Василівну. Вона писала про дитячі будинки, училище реабілітації засуджених дівчат, прийомні сім’ї, знаходила чутливі струни в серцях тих, хто міг допомогти …

Однією з найбільш пам’ятних у своїй журналістській долі Світлана Василівна вважає зустріч із двома сліпими бабусями, які самотньо жили у лісі. Сестри з багатодітної сім’ї, що розсіялася по всій Україні, не хотіли переїжджати з рідного дому — самі доглядали за своїм нехитрим господарством і навіть тримали корову. Одна з них, яка хоч трошки бачила, раз на тиждень ходила за кілька кілометрів до сільської крамниці. Варто лише уявити, як майже сліпа бабуся, спілкуючись з жителями села, дізнається і запам’ятовує зміст нових серій одного з перших серіалів «Багаті теж плачуть», щоб потім розповісти все сестрі і разом журитися над бідами нещасної Маріанни. І як заспокоїв бабусь щасливий кінець фільму.

Світлана Василівна про них писала кілька разів, намагаючись передати свої враження читачам, допомогти їм поглянути з оптимізмом на власне становище. Бо бабусі не вважали своє життя важким, не хотіли приймати допомогу, ну хіба «якщо тільки оселедчику». Були вдячні Богу за те, що можуть за собою доглядати і жити плодами рук своїх у такому райському місці, щиро раділи гостям і вражали чистотою своїх почуттів і скромністю.

«Гумору підносимо!»

Звичайно, на сторінках газет знаходилося місце і для іскрометного гумору самої Світлани Василівни — абсолютної оптимістки, яка вміє побачити і виділити комічне в повсякденному житті. А при нагоді — і натякнути читачам на важливі моменти з їх власного життя, на які варто звернути увагу. Поступово гуморески переходили в республіканські журнали і радіопередачі, збиралися в книги — спочатку колективні збірки, а потім — і дві власні «За життя веселе, кохання Шалене» (2005 р.), «Ласкаво просимо! Гумору підносімо»(2015 р.). Але ще до цього, в 1997 році, Світлана Василівна стала першою журналісткою в Сумській області, яка отримала нагороду «Золоте перо».

– Мій батько, Василь Федорович Варуха, був справжнім сміхотворцем, — пояснює свою пристрасть до гумору Світлана Геренко. — Його друзі приходили до нас з трьох причин: порадитися, випити чарку і посміятися. Одного разу тато зміг розсмішити людину, яка ніколи в житті навіть не посміхалася. Чоловік був працьовитим, чудово грав на акордеоні, а ось сміятися у нього зовсім не виходило. Одного разу він попросив батька підстригти його, бо перукар був десь у від’їзді. Тато ніколи не мав справи з машинкою, але погодився. Побачивши в дзеркалі результат, цей чоловік сміявся так, що не міг і слова вимовити! Дуже шкодую, що не записувала за татом смішні історії та поради, які він давав односельчанам, — це була б чудова книга …

І зараз, коли Світлані Василівні вже 75, вона завжди знаходить веселе слівце для своїх рідних і друзів — а її жарти і «фірмові» тости на святах знайомі беруть на озброєння і переказують роками.

«… Все пропускати через себе»

Свої кращі проекти і статті з коментарями до них Світлана Геренко в 2010 році видала книгою «Прощальне танго моєї журналістики», яку варто було б прочитати кожному — і журналісту, і просто читачеві. Адже це точний зліпок історії області, життя її видатних особистостей і звичайних людей, це матеріали, від яких неможливо відірватися навіть 20-30 років потому. І звичайно, вони багато розповідають про свого автора — про душевність, наполегливість, оптимізм і чесність Світлани Василівни, яка ніколи не кидає на півдорозі розпочату справу і намагається розбудити в людях все те найкраще, що в них є. Неважко помітити, що вона жила своєю роботою, горіла нею і віддавала максимум сил і енергії. Не бракувало чи при цьому часу на сім’ю?

– Я працювала журналістом, чоловік — слідчим. Тому старшу дочку Олену довелося оформити в цілодобовий садок, щоб я могла забирати її після відряджень, з яких іноді доводилося повертатися пізно ввечері. Молодшого, Олега, в таких випадках забирала вже Лена. Але проблем з цим не було, в родині до мене ставилися з розумінням. Я розповідала дітям деякі історії, над якими працювала — особливо про дітей з дитбудинку. Ми разом збирали для них іграшки. Лєна брала участь в конкурсах від газети. В результаті виявилося, що журналістика цікава не тільки мені, а й моїм дітям, — вони обидва стали журналістами…

rama.com.ua

Поділитися в соціальних мережах
30 грудня
«Аврора» передала 220 шоломів захисникам
02 вересня
В Черкассах есть свои Месси и Роналду: итоги футбольного первенства
24 червня
СБУ заявила, що нардеп Деркач завербований російською розвідкоюВІДЕО
З 1 вересня в українських школах планують розпочати переважно очне навчання – ОП
Українські військові вийшли з Сєвєродонецька – журналіст
Кремль відреагував на кандидатство України в ЄС: “головне, аби не було проблем для РФ”
У Херсоні підірвали колаборанта
Під Рязанню в Росії впав Іл-76
Українська авіація завдала потужних ударів по росіянах
США надають $450 млн військової допомоги Україні, у пакеті – РСЗВ та патрульні катери
Україна отримала статус кандидата на вступ в ЄС
23 червня
НБУ “надрукував” для уряду ще 35 мільярдів
McDonald’s може відкритися в Україні в серпні – Forbes
Перші американські HIMARS вже в Україні – Резніков
Суд заборонив партію Вітренко
Документи про завершення освіти будуть доступні в “Дії”
Європарламент підтримав кандидатський статус для України і Молдови
У Львові у закритому режимі готуються судити Медведчука
Британська розвідка: сили РФ просунулися в бік Лисичанська на 5 кілометрів
Влучання блискавки, утоплення, втрата свідомості: як надати домедичну допомогу
Зеленський: Пришвидшення перемоги – наша національна мета
22 червня
Вчителі з регіонів, де відновлять офлайн-навчання, мають повернутися на роботу – Шкарлет
Шольц: Німеччина продовжить постачати зброю Україні
В Україні повністю зупинено нафтопереробку – Вітренко
Туреччина заявила, що досягла прогресу з Росією щодо вивезення українського зерна
Росіяни випустили 7 ракет по Миколаєву – Кім
Європі порадили готуватись до зими без російського газу
У Ростовській області горів нафтопереробний завод, соцмережі писали про удар з безпілотника
ЄС офіційно визнає Україну кандидатом на вступ: проєкт рішення
Зведення Генштабу: Росія утримує кілька БТГ в Брянській та Курській областях