На Сумщині через обстріли згоріло поле пшениціФОТО
На Сумщині поліцейські викрили Інтернет-афериста
За липень в Сумах в ДТП 31 людина травмована та 1 загинула
Люди мера Лисенка хочуть рейдернути приватне кафе у центрі Сум?
На Сумщині прогнозують до 33 градусів спеки
У Сумах на блокпості затримали п’яного водія
У старостинських округах Сумськоъ громади завершують видавати гуманітарну допомогу людям 70-75 років
На Сумщині за тиждень 239 людей захворіли на коронавірус
Екологи оцінили в 10 млн збитки довкіллю, завдані пожежами на Тростянецькій шоколадній фабриці
У Сумах горіла будівля на вулиці Інтернаціоналістів
У Шостці затримали чоловіка, який викрав у переселенки телефон
На Сумщині повідомили про підозру чоловікові, який перевозив контрафактний спирт
На Сумщині вночі та зранку обстрілювали прикордонні громади
У Сумах патрульні знайшли наркотики у порушників громадського порядку
На Сумщині документують наслідки вчорашніх обстрілів у 13 населених пунктах
Поліція затримала відомих в кримінальних колах мешканців Сумщини, які вимагали гроші у жителя БахмачаФОТО
Чому популярна доставка продуктів на дім та в офіс від Zakaz
15 епізодів: у Сумах судили серійну магазинну крадійку
На Сумщині поліцейські розшукали малолітню дитину
У Сумах формат навчання школярів визначать разом з батьками учнів
На Роменщині 18-річний водій легковика збив 16-річного мопедиста
По Сумщині за минулу добу випустили приблизно 200 мін та снарядів
Вчора
У Хотінській громаді після артобстрілу пошкодено чотири житлові будинкиФОТО
У Сумах першокласників буде менше, ніж планувалося до війни
У Сумах тривають перемовини щодо передачі Котельні північного промвузла у власність громади
Задушив, підпалив і хотів закопати: на Сумщині чоловіка засудили на 10 років за вбивство рідного брата
Внаслідок артобстрілів Хотінської громади пошкоджений газопровід
На Сумщині прогнозують хмарну погоду з дощами та грозами
У Сумах п’яний водій влаштував травматичну ДТП і поїхав з місця подіїФОТО
Глухівчанин обікрав приміщення брокерської контори у прикордонній зоні

Заслужена журналістка із Сум відзначила 75-річний ювілей

Світлана Василівна Геренко — заслужений журналіст України — віддала журналістиці понад 45 років — 18 років працювала в обласній молодіжній газеті «Червоний промінь», ще 22 роки очолювала відділ освіти та культури газети «Ленінська правда», що згодом отримала назву «Сумщина». І весь цей час вона жила долями своїх героїв, ще і ще раз повертаючись до їх бід і проблем, нагадуючи жителям області про співчуття, увагу і повагу один до одного.

Польові дороги, великі і малі села, загублені в полях хутора — Світлана Василівна об’їздила всю область, вибираючи для своїх читачів найважливіше, найцікавіше, з ретельністю розкриваючи перед ними особистості як відомих і популярних керівників великих обласних установ, так і безвісних вчителів, бібліотекарів, майстрів культури, співробітників дитячих будинків і просто жителів сіл області. Це дійсно Божий дар — вміння побачити і описати головне, і Світлані Геренко цього дару дісталося з лишком: його вистачало не тільки на газетні матеріали, а й на гуморески у віршах і прозі, фейлетони, «фірмові» тости і багато, багато іншого. Тому і присвоїли їй люди особливе звання – володарка бентежних слів.

«Про журналістику мріяла з дитинства»

А починалося все ще в шкільні часи. Дуже активна дівчинка із задоволенням брала участь в будь-якій події, а їх в сільській школі було більше ніж достатньо. І їй дуже хотілося розповісти про це жителям інших населених пунктів. Так і почала в сьомому класі писати замітки до Хотінської районної газети, а пізніше — в молодіжні газети України і республіканський радіожурнал «Старшокласник», передачі «Молода Гвардія» і «Юність».

– Я з 14 років мріяла бути журналістом і, закінчивши школу, поїхала вступати до Києва, в університет імені Т.Г. Шевченка, — розповідає Світлана Василівна. — Але якраз тоді вийшло розпорядження на факультет журналістики брали тільки тих, у кого був трудовий стаж за цією спеціальністю. І я вирішила вступати на філологічний — це ж дуже близько, яка може бути журналістика без знання мови! Закінчивши університет, працювала в Грабовській школі, потім перейшла в свою рідну Новосічанську. А потім в Сумах вирішили відродити обласну молодіжну газету, і мене покликали туди журналістом. Виявилося, редактор «Червоного променя» Віктор Шевельов був колись редактором Хотінської районки і добре пам’ятав юного кореспондента з Новосічансьої школи. Так я почала працювати. Морально було дуже важко — я хотіла, щоб мені відразу доручали великі статті, відрядження, дослідження — а мені давали дрібні доручення, мої маленькі інформації правили і скорочували. Як раз в цей час до нас в редакцію завітав директор моєї школи, що їхав на лікування і вирішив мене провідати. Я розплакалася, сказала, що буду повертатися. Була впевнена, що приймуть назад з радістю … Але директор сказав: «Думаєш, що я прийму тебе назад, знаючи, що ти так легко відмовилася від своєї мрії через перші ж труднощі?». Це було образливо — але допомогло рішуче налаштуватися на роботу.

Дитбудинки і бабусі в лісі

За час роботи Світлана Василівна написала дуже багато — як окремих статей, так і тривалих проектів. Фактично її статті — це дзеркало, відображення тієї епохи, на яку припала робота. А що це за епоха — неважко собі уявити, адже працювати в «Червоному промені» Світлана Геренко розпочала наприкінці 1966 року. Розквіт соціалізму і початок його занепаду, перебудова, початок незалежності, 90-і, 2000-і — безкінечні зміни в економічному і соціальному житті країни, а головне — в людській свідомості. Чого тільки не відбувалося за ці роки в області! І все це ставало фоном для статей про головне — про земляків, про їхні взаємини, світогляд, почуття. Тому і улюблені проекти Світлани Василівни — це ті, які дозволяли максимально розкрити людину, показати її з несподіваного боку: «Вітальня одкровень», «Світ сильний чоловіками», «Роздуми журналіста», «Рідня». А ще — «Операція «Дитбудинок», завдяки якій редакції вдавалося допомагати сиротам, збирати для них подарунки, знаходити шефів для інтернатів — і це в найважчі часи, коли вихователям доводилося часом приносити продукти з дому, щоб спільними зусиллями нагодувати вихованців.

Для того щоб змусити читачів зрозуміти, відчути все горе цих дітей, позбавлених батьківського тепла, з ними потрібно було зустрічатися, спілкуватися, цікавитися їхньою долею, читати листи і відмови біологічних батьків … Це дуже важко — коли при першій зустрічі діти запитують: «Ти мама чи комісія?», сподіваючись, що нарешті приїхали за ними, аби взяти до родини. І ця тема довго не відпускала Світлану Василівну. Вона писала про дитячі будинки, училище реабілітації засуджених дівчат, прийомні сім’ї, знаходила чутливі струни в серцях тих, хто міг допомогти …

Однією з найбільш пам’ятних у своїй журналістській долі Світлана Василівна вважає зустріч із двома сліпими бабусями, які самотньо жили у лісі. Сестри з багатодітної сім’ї, що розсіялася по всій Україні, не хотіли переїжджати з рідного дому — самі доглядали за своїм нехитрим господарством і навіть тримали корову. Одна з них, яка хоч трошки бачила, раз на тиждень ходила за кілька кілометрів до сільської крамниці. Варто лише уявити, як майже сліпа бабуся, спілкуючись з жителями села, дізнається і запам’ятовує зміст нових серій одного з перших серіалів «Багаті теж плачуть», щоб потім розповісти все сестрі і разом журитися над бідами нещасної Маріанни. І як заспокоїв бабусь щасливий кінець фільму.

Світлана Василівна про них писала кілька разів, намагаючись передати свої враження читачам, допомогти їм поглянути з оптимізмом на власне становище. Бо бабусі не вважали своє життя важким, не хотіли приймати допомогу, ну хіба «якщо тільки оселедчику». Були вдячні Богу за те, що можуть за собою доглядати і жити плодами рук своїх у такому райському місці, щиро раділи гостям і вражали чистотою своїх почуттів і скромністю.

«Гумору підносимо!»

Звичайно, на сторінках газет знаходилося місце і для іскрометного гумору самої Світлани Василівни — абсолютної оптимістки, яка вміє побачити і виділити комічне в повсякденному житті. А при нагоді — і натякнути читачам на важливі моменти з їх власного життя, на які варто звернути увагу. Поступово гуморески переходили в республіканські журнали і радіопередачі, збиралися в книги — спочатку колективні збірки, а потім — і дві власні «За життя веселе, кохання Шалене» (2005 р.), «Ласкаво просимо! Гумору підносімо»(2015 р.). Але ще до цього, в 1997 році, Світлана Василівна стала першою журналісткою в Сумській області, яка отримала нагороду «Золоте перо».

– Мій батько, Василь Федорович Варуха, був справжнім сміхотворцем, — пояснює свою пристрасть до гумору Світлана Геренко. — Його друзі приходили до нас з трьох причин: порадитися, випити чарку і посміятися. Одного разу тато зміг розсмішити людину, яка ніколи в житті навіть не посміхалася. Чоловік був працьовитим, чудово грав на акордеоні, а ось сміятися у нього зовсім не виходило. Одного разу він попросив батька підстригти його, бо перукар був десь у від’їзді. Тато ніколи не мав справи з машинкою, але погодився. Побачивши в дзеркалі результат, цей чоловік сміявся так, що не міг і слова вимовити! Дуже шкодую, що не записувала за татом смішні історії та поради, які він давав односельчанам, — це була б чудова книга …

І зараз, коли Світлані Василівні вже 75, вона завжди знаходить веселе слівце для своїх рідних і друзів — а її жарти і «фірмові» тости на святах знайомі беруть на озброєння і переказують роками.

«… Все пропускати через себе»

Свої кращі проекти і статті з коментарями до них Світлана Геренко в 2010 році видала книгою «Прощальне танго моєї журналістики», яку варто було б прочитати кожному — і журналісту, і просто читачеві. Адже це точний зліпок історії області, життя її видатних особистостей і звичайних людей, це матеріали, від яких неможливо відірватися навіть 20-30 років потому. І звичайно, вони багато розповідають про свого автора — про душевність, наполегливість, оптимізм і чесність Світлани Василівни, яка ніколи не кидає на півдорозі розпочату справу і намагається розбудити в людях все те найкраще, що в них є. Неважко помітити, що вона жила своєю роботою, горіла нею і віддавала максимум сил і енергії. Не бракувало чи при цьому часу на сім’ю?

– Я працювала журналістом, чоловік — слідчим. Тому старшу дочку Олену довелося оформити в цілодобовий садок, щоб я могла забирати її після відряджень, з яких іноді доводилося повертатися пізно ввечері. Молодшого, Олега, в таких випадках забирала вже Лена. Але проблем з цим не було, в родині до мене ставилися з розумінням. Я розповідала дітям деякі історії, над якими працювала — особливо про дітей з дитбудинку. Ми разом збирали для них іграшки. Лєна брала участь в конкурсах від газети. В результаті виявилося, що журналістика цікава не тільки мені, а й моїм дітям, — вони обидва стали журналістами…

rama.com.ua

Поділитися в соціальних мережах
24 июня
СБУ заявила, що нардеп Деркач завербований російською розвідкоюВІДЕО
З 1 вересня в українських школах планують розпочати переважно очне навчання – ОП
Українські військові вийшли з Сєвєродонецька – журналіст
Кремль відреагував на кандидатство України в ЄС: “головне, аби не було проблем для РФ”
У Херсоні підірвали колаборанта
Під Рязанню в Росії впав Іл-76
Українська авіація завдала потужних ударів по росіянах
США надають $450 млн військової допомоги Україні, у пакеті – РСЗВ та патрульні катери
Україна отримала статус кандидата на вступ в ЄС
23 июня
НБУ “надрукував” для уряду ще 35 мільярдів
McDonald’s може відкритися в Україні в серпні – Forbes
Перші американські HIMARS вже в Україні – Резніков
Суд заборонив партію Вітренко
Документи про завершення освіти будуть доступні в “Дії”
Європарламент підтримав кандидатський статус для України і Молдови
У Львові у закритому режимі готуються судити Медведчука
Британська розвідка: сили РФ просунулися в бік Лисичанська на 5 кілометрів
Влучання блискавки, утоплення, втрата свідомості: як надати домедичну допомогу
Зеленський: Пришвидшення перемоги – наша національна мета
22 июня
Вчителі з регіонів, де відновлять офлайн-навчання, мають повернутися на роботу – Шкарлет
Шольц: Німеччина продовжить постачати зброю Україні
В Україні повністю зупинено нафтопереробку – Вітренко
Туреччина заявила, що досягла прогресу з Росією щодо вивезення українського зерна
Росіяни випустили 7 ракет по Миколаєву – Кім
Європі порадили готуватись до зими без російського газу
У Ростовській області горів нафтопереробний завод, соцмережі писали про удар з безпілотника
ЄС офіційно визнає Україну кандидатом на вступ: проєкт рішення
Зведення Генштабу: Росія утримує кілька БТГ в Брянській та Курській областях
ЗСУ посилюють захист на Луганщині й поступово звільняють Херсонщину – Зеленський
21 июня
Німеччина підтвердила, що передасть Україні САУ Gepard і системи ППО IRIS-T