Спогади про штурмовика полку “Сафарі” Сергія Голованьова із Сумщини
Родина Голованьових із Сум останніх дев’ять місяців живе без сина, брата, коханого чоловіка і тата. Війна забрала життя захисника, лишивши їм спогади. Військовослужбовець Сергій Голованьов загинув у свій день народження прикривши собою боєкомплект, чим врятував життя інших побратимів на Донеччині.
Сергій Голованьов народився в селі Ясени неподалік Сум в родині інженера і вихователя. Родина переїхала до Симонівки там хлопчик пішов до школи. Дорога на навчання складала три кілометри та Сергію це подобалося, адже він був активною і кмітливою дитиною. Одного разу додому приніс морську свинку Стьопу.
“Виступав у клубі, розповідав вірші. Була розвинена дитина. Мій старший брат навчив його рахувати до десяти вже в два роки. У клубі виступав: “мамамець, мамамець, не морозь нам щічки” віршик розказував. 9-10 клас навчався в селі Сад.Там подобалося дуже: і предмети, історію дуже любив, фізику. З’явилися улюблені вчителі”, — розповів Валерій Голованьов, батько Сергія.
Коли прийшов час обирати професію, Сергій вагався між двома спеціальностями.
“Весь час він хотів в ДСНС, ми йому розповідали, що ДСНС і поліція — одна структура, державна служба. Він вчився дуже добре, подав документи в кілька вишів”, — сказав батько загиблого.
У підсумку Сергій вступив на бюджет в університет внутрішніх справ. Крім навчання, завжди займався творчістю, писав пісні. Мама згадує, як одну із них присвятив їй.
“Ми зібралися з кумами, сидимо, і Сергій приносить комп’ютер музику включати. Синочок, яка музика, нам і так добре, навіщо музика. А він носить колонки, системний блок, а тоді включає — чуємо його голос, і такі ще слова. Ми всі сидимо: я плачу, кума плаче”, — розповіла мама Сергія пані Віта.
Закінчивши університет Сергій почав працювати в Сумах слідчим. В цей час познайомився з дівчиною.
Разом тимчасово працювали в Польщі, потім повернулися в рідне місто і в 2020 році одружилися. У перший день 2023 року у пари народилася донечка Варвара.
Коли почалася повномасштабна війна, сина запросили в підрозділ “Сова”, де потребували його досвіду і навичок.
“Росіяни вже почали відступати, почали полонених брати, а як правильно їх оформити юридично? Нікому. А в нього ж освіта. У березні він іде в СОВУ, вони стояли на блок-постах: в Сироватці, Піщаному і оформляли перших полонених”, — розповів Валерій Голованьов.
Згодом Сергій підписав рапорт та перевівся до штурмової бригади Національної поліції “ЛЮТЬ”, у штурмовий полк “Сафарі”.
“Сперечатися з ним не можна було. Якщо він прийняв рішення — ми його можемо або підтримати й бути з ним. І ми просто його підтримували”, — сказала мама загиблого.
Разом з іншими штурмовиками Сергій воював поблизу Торецька і Часового Яру, в найгарячіших точках. Там і загинув.
“На три дні у них було боєприпасів, провізії, а вийшло так, що міст перебили. Це був 4-5 день — День народження в нього був. Вийшло так, що вони тримали оборону, поки їх могли б забрати, і дронами почали їх… Розповідав командир, що Сергій прикрив собою ящик з боєприпасами, і якби він вибухнув — ніхто б звідти живим не вийшов. Він загинув, а боєкомплект не здетонував”, — сказала мама Віта.
Життя Сергія Голованьова обірвалося в День його народження.
“Він народився 20 червня об 11:00, а о 13:00 загинув. Тут його всі вітають, ми приймаємо вітання, а він не виходить на зв’язок. І потім нам на другий день кажуть, що він зник безвісти”, — сказала Віта Голованьова.
Кілька днів сім’я мала надію, що син вижив, поділилася мама.
“Самий щасливий день в нашому житті — тепер це наш найстрашніший день. Кажуть, що в житті жінки самий сильний біль — коли народжується дитина. Я скажу, що це неправда: найсильніший біль — коли втрачаєш дитину. Це пекло на все життя. Ми не живемо. Ходимо, їмо, але по інерції. Вони нас убили також”.
Дружина Сергія Яна Голованьова створила петицію про присвоєння коханому чоловіку посмертного звання “Герой України”. Наразі родина збирає підписи.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ