“Стукаю в усі двері”: як діяти родині зниклої безвісти людини?
Взимку 2024 року Юлія Лавриненко з Охтирки розпочала пошуки свого чоловіка. 23 грудня їй повідомили, що він зник безвісти під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Нині вона звертається до всіх можливих інстанцій, аби дізнатися хоча б якусь інформацію. Як діяти родині, де є зниклі безвісти? Юлія розповіла з власного досвіду. Також алгоритм дій у такій ситуації пояснив представник Міжнародного Комітету Червоного Хреста Олександр Власенко.
Історія Юлії та Романа Лавриненків
“Разом ми вже в цьогоріч 10 років. Двоє прекрасних діток, дві дівчинки, дуже схожі на нього. Ну, він все робив ради нас. Він рідко бував вдома. То на заробітках. І оці моменти, коли він приїжджав, то дійсно, кожен день особливий, кожна вечеря. Все, все отак пам’ятається”, — розповідає Юлія про свого чоловіка Романа. Додає, що в нього запальний та наполегливий характер.
На захист України чоловік став влітку 2022 року. Боронив кордон Сумщини.
“Він був в Україні. Не говорив точно, де вони. Останній раз подзвонив по відеозв’язку 4 листопада 2024 року і сказав, що вони їдуть на бойове завдання на Курщину. Після того він не виходив на зв’язок. Командири говорили, що з ним все добре і він на бойовому завданні. Я йому дзвонила і так, і через інтернет. У вотсапі видно, що 4 листопада він останній раз був на зв’язку”.
23 грудня представники ТЦК повідомили Юлії, що він вважається зниклим безвісти.
“Дали сповіщення, де він пропав. Я звернулась в поліцію, здали ДНК, і у всі-всі інстанції, які тільки можна, всюди дзвонили. Ніякої інформації не надавали. У військовій частині говорили просто, що безвісти пропав. Без змін. Зробила оголошення в фейсбуці, що шукають чоловіка. Зазначила бригаду. Дзвонили люди, але вони не називались. Казали: “Нас евакуювали, але він залишився там”. Живий чи мертвий — ніхто нічого не знає”, — каже Юлія.
Жінка розповідає алгоритм своїх звернень:
“Спершу пішла до поліції відкривати судове провадження, здавати ДНК. Мама його пішла здавати ДНК. Потім звернулись до ТЦК. Військова частина надає звіт про розслідування. Дзвонила в Координаційний штаб, давала заявку. Дзвонила в інформаційне бюро, дзвонила в МВС. Його рідний брат пішов в Червоний Хрест подав заявку, що він зник. Ми вийшли на Міжнародний Червоний Хрест, також там дали заявку, але поки ніякої інформації”.
Коли людина вважається зниклою безвісти та який алгоритм її пошуку
У Міжнародного Червоного Хреста є центральне пошукове агентство в Женеві, зазначає Олександр Власенко, речник Міжнародного Комітету Червоного Хреста:
“Це згідно з нормами міжнародного гуманітарного права, коли йдеться про міжнародний збройний конфлікт. І кожна зі сторін має створити Національне інформаційне бюро. Воно має збирати інформацію про своїх громадян, які є зниклими безвісти. А також про військовополонених або цивільних затриманих, які в їх підпорядкуванні. І про цих усіх громадян вони обов’язково мають повідомляти Міжнародний Комітет Червоного Хреста. І якщо це загиблі, вони також мають повідомляти, що є тіла. Ми закликаємо всіх родичів, чиї там близькі є зниклими безвісти, звертатися до нас. Ми відкриваємо справу з пошуку зниклих безвісти. Поки Національне інформаційне бюро іншої сторони не підтвердило статус людини, вона буде вважатися зниклою. Навіть, якщо вчора її показали по телевізору чи телеграм-каналі, ми всі ці дані збираємо, але все одно стовідсоткове підтвердження має надати бюро протилежної сторони”.
Олександр Василенко зазначає, що немає чітко визначених термінів надання інформації від Національних бюро:
“Може бути, що інформації про людину немає в протилежної сторони. Таке також буває і таких випадків найбільше”.
До 2022 року у Міжнародному Комітеті Червоного Хреста приймали заяви тільки від родичів першої лінії: чоловік чи дружина, діти, батьки, дідусь, бабуся, рідні сестра або брат. Тепер — від усіх родичів.
“Після того, як ми отримали запит і зібрали всі дані, надсилаємо запит до Національного інформаційного бюро. Ми чекаємо на відповідь. Звичайно, що ми збираємо інформацію паралельно, там всі ці канали. Будь-яка інформація додається до справи, але все одно ми чекаємо на офіційну відповідь від бюро. Всю інформацію, яку отримуємо, повідомляємо тій людині, яка у нас цю справу відкрила”, — пояснює Олександр Василенко.
За словами Юлії Лавриненко, вона сама на одному з російських телеграм-каналів знайшла інформацію про свого чоловіка:
“Вони висвітлили його військовий квиток. Але половину там вони просто зафарбували, що видно ім’я, що Сумська область. Його на фото самі очі. Дата народження і написано, що одружений. Його почерк. Я роздрукувала ці фото, віднесла її до військової частини і до ТЦК”.
Юлія говорить, що невідомість і переживання за чоловіка виснажили її. Триматися допомагають діти.
Про кількість зниклих безвісти українців
За період російської воєнної агресії з 2014 до 2022 року в Міжнародного Комітету Червоного Хреста було 1,9 тис. справ зниклих безвісти українців. Нині відкриті 43 тис., каже Олександр Василенко.
Подати заявку про зникнення людини можна через гарячу лінію 0800 300 155, безпосередньо в офісах Міжнародного Комітету Червоного Хреста, зокрема, і на непідконтрольних Україні територіях. Або ж звернутися до місцевого осередку Червоного Хреста.
Тим, хто теж шукає своїх рідних, Юлія Лавриненко радить не зупинятися:
“Можливо, хтось десь когось знає. Не опускати руки, щоб там не було. Знаєте, я вже готова до всього. Ну, просто до всього. Треба стукати в усі двері. Куди дають номер — дзвоніть. Десь виплив сайт — переходьте. Шукайте. Бо їх треба знаходити, повертати. Де б вони не були. Чи в полоні, чи загиблі. Їх просто треба повернути додому.”
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ