Сумчанка поділилась досвідом, як стала наставницею для дівчини-сироти
Богдана Москалець вважає, що наставництво – це дружба на все життя. Почала займатись цим у продовження свого волонтерства. Про наставництво і чим воно відрізняється від патронатства, яке також з’явилось в країні кілька років тому – далі у матеріалі.
Анастасія Шаповал зараз навчається на першому курсі Сумського коледжу харчової промисловості. Вона сирота. Коли минулого літа полишала інтернат, директорка закладу запропонувала їй наставника. Нею стала Богдана Москалець.
“Вона порадила мені скелелазіння, записала мене, тепер ходжу туди, ходили в галереї, що іще. Багато чого. Про мене спілкуємось, про друзів моїх, буває про хлопця мого говоримо. Хочу в ресторан хороший влаштуватись, закінчити на кухаря і поїхати за кордон і там працювати в якомусь ресторані хорошому”, – розповідає сирота Анастасія Шаповал.
Перш ніж стати наставником, говорить Богдана Москалець, вона пройшла спеціальні курси та тренінг, здала довідки про стан здоров’я, несудимість та інші документи.
“Саме благодійністю я давно займаюсь в різних напрямках. Дуже часто я і з друзями, і з колегами, і з нашою церковною спільнотою ми відвідували Центр соціальної реабілітації дітей Сумської області, ми з ними давно дружимо. Ну, от принесли подарунки, провели якусь гру, приїхали провідали в табір і все. І знову якось перерви були та хотілося ближче познайомитися, ближче спілкуватися з такими дітьми”, – розповідає наставниця Анастасії Шаповал Богдана Москалець.
Далі, щоб зайнятись наставництвом, пані Богдана уклала тристоронній договір де є її підпис, представника інтернату та міським Центром соціальних служб. Згідно з угодою, наставник зобов’язаний проводити з дитиною годину щонайменше раз на тиждень. Зі свого боку, держава навчає та консультує.
“Нам зробили характеристики за результатами тренінгу: психологічні, наші уподобання, наш вік, наші спеціальності, життєвий досвід, кількість дітей. Потім психолог дитячого будинку, Центр соціальних служб, дирекція, педагоги, вони когось з нас підбирали для якоїсь дитини. Тобто, вони вирішили, що для моєї Насті краще буде оця тьотя Дана. Вгадали з першого разу. Як кажуть, любов з першого погляду. От обійнялися і вроді завжди так і було. Чесно”, – каже Богдана Москалець.
Обирають пари дорослий-дитина соціальні психологи. Мета наставництва – живе спілкування, передача навичок самостійного життя в суспільстві, піклування про дитину. Ця програма працює для дітей з 10 років – до 16-ти. Але за словами пані Богдани – це дружба на все життя.
Віолетта Бершова третій рік працює патронатним вихователем. Спочатку також займалася волонтерством у дитбудинках.
“Хочу розповісти про цих діточок. Вони приходять до нас у дуже занедбаному стані, більшість з них просто дикуни. Це діти хворі, дуже запущені. Якщо вони хоч трошки дорослі, в них дуже погані зуби. Багато з них потребують операції, вакцинації. Цими діточками ми займаємося і надаємо їм, по-перше, одяг. Вчимо найпростішим речам: навіть приймати ванну або чистити зуби”, – розповідає про свою діяльність патронатна вихователька Віолетта Бершова.
На відміну від наставництва, яке безоплатне, робота патронатних вихователів оплачувана.
“Надання послуги патронату фінансується з Державного бюджету. Грошове забезпечення батькам-вихователям сплачується у розмірі 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Це на сьогодні становить 11 350 грн. Соціальну допомогу вони отримують на утримання і виховання дитини у розмірі 2,5 прожиткових мінімуми, відповідно до віку дитини”, – говорить директорка міського центру соціальних служб Марія Вертель.
На дитину до шести років така допомога складає – 4 802 грн.
“На жаль, але протягом останніх років кількість дітей у нас збільшується. Лише за останній рік на обліку Служби у справах дітей перебувало 105 дітей, у яких складні життєві обставини. У зв’язку з неналежним виконанням батьківських обов’язків 19 дітей протягом минулого року було вилучено із сімей”, – розповідає начальниця управління “Служба у справах дітей” у Сумах Валерія Подопригора.
Завдяки патронатному вихованню 58% дітей, які пройшли таке виховання, всиновили, говорять в міській службі у справах дітей. Діти, які отримали наставника, як правило, підліткового віку, і їх прилаштувати у родини доволі складно.