Сумчанка – про студії кераміки у Сумах та Франківську і дослідження українського
Сумчанка Катерина Баєва – підприємиця, яка майже два роки тому відкрила студію кераміки у Сумах завдяки гранту. Згодом, через початок Курської операції та збільшення обстрілів Сум, заснувала другу студію в Івано-Франківську як «план Б» для релокації. Нині обидві працюють паралельно.
У студіях вона досліджує українську культуру через кераміку, а відвідувачі можуть власноруч створити виріб – від першого дотику до глини до його випалу. Про подорожі Україною, шлях до кераміки, виклики через обстріли і зв’язок із Сумами Катерина розказала Суспільному.
Про дитячу мрію та грант на власну справу
Студію у Сумах Катерина відкрила завдяки державній програмі «Власна справа». Для цього вона подала бізнес-план, який схвалили.
«Тепер маю три роки працювати, щоб повернути ці кошти у вигляді податків», — розповідає Катерина.
Локацією для студії стала будівля, яка з дитинства запам’яталася дівчині.
«Коли ми з татом гуляли парком Кожедуба, я бачила будівлю з двома круглими вежами. Вона здавалася мені замком принцеси. Я уявляла, як живу там, ходжу красивими сходами. А зараз саме в цьому приміщенні я орендую кімнати для своєї студії»
Катерина пригадує, відкриватися було хвилююче, але одразу спрацювало «сарафанне радіо» та підтримка знайомих. Попит виявився значним, адже у місті бракувало місць, де можна працювати саме з глиною, яка проходить випал і перетворюється на функціональний посуд.
«У Сумах дуже важко мати маленьке коло спілкування, бо всі одне одного знають просто через одного. Тому перший місяць до мене приходили люди, які якось були зі мною пов’язані: мої друзі, друзі друзів, мамині знайомі. Перші кілька місяців ми працювали саме завдяки “сарафанному радіо”», — розповідає Катерина.
Згодом про запуск справи за грантові кошти написали місцеві медіа. Це допомогло залучити нову аудиторію. За словами Катерини, такий великий попит був зумовлений ще й унікальністю формату: на той час у Сумах проводили майстер-класи з ліплення із самозастигаючої глини.
Один із головних викликів у роботі студії — відключення електроенергії. Для випалу глини піч має працювати до семи годин безперервно.
«Якщо вимкнення по графіку дві години є світло, чотири немає — це дуже складно, бо за чотири години пічка вистигає. Тому ми вмикали на ніч. У мене стояла камера, направлена на пічку, і я о третій ночі просиналася з тремтячими руками й дивилася, чи не вимкнулося світло», — розповідає підприємиця.
Щоб адаптуватися до умов, Катерина отримала ще один грант через Міжнародну організацію з міграції. За ці кошти студія встановлює сонячні панелі.
Франківськ як «план Б» і терапія глиною
Через погіршення безпекової ситуації в Сумах бізнес довелося масштабувати. У серпні 2024 року, на тлі початку Курської операції та посилення обстрілів, чоловік Катерини запропонував прорахувати варіант відкриття ще однієї студії.
«Це був “план Б”. Щоб у разі критичної ситуації ми могли зібрати обладнання і просто релокувати бізнес у безпечніше місце», — пояснює Катерина.
Сьогодні це повноцінна друга студія в Івано-Франківську. Обидва простори працюють паралельно, а команди з двох міст обмінюються ідеями. У Франківську часто приходять сумчани, а працівниця виявилася родом з Охтирки.
«Була ще дуже зворушлива історія на День матері: дівчина з Франківська подарувала мамі із Сум сертифікат, і вони одночасно, перебуваючи в різних містах, ліпили з глини в наших студіях»
На майстер-класи приходять з різними запитами: комусь потрібна конкретна чашка, а декому — емоційне розвантаження. За словами Катерини, найпоширеніший відгук відвідувачів: «За ці дві з половиною години, поки ліпили, ми забули про новини».
Студії відкриті для різних форматів, каже дівчина. Проводили майстер-класи для військовослужбовців і ще дітей з аутизмом.
Експедиції Україною та «повітряне коріння» Сум
Глина стала для підприємиці ще й інструментом дослідження української культури. Це переосмислення прийшло з початком повномасштабного вторгнення. Разом із подругою Катерина вирушила в експедиції осередками ремісництва — до Опішні на Полтавщині та Косова на Франківщині. Певний час дівчата займались іншою справою — продавали українські вироби, а згодом зробили і свої.
«Цей досвід закріпив у мені бажання поширювати українську культуру. Згодом ми розробили чотири вироби— баранця, оленятка, коника та зозульку. Ми досліджували українські традиційні іграшки різних регіонів і переосмислили їх так, щоб вони нагадували про наше коріння, але мали власний дизайн»
Нині рік Катерини розділений на кілька частин: вона живе у Сумах, Івано-Франківську та Латвії. За її словами, життя в такому постійному русі має свої виклики, адже через часті переїзди стає важче підтримувати старі соціальні зв’язки та знаходити нових друзів.
Попри це, Суми залишаються для Катерини головним місцем сили, хоча її зв’язок із містом і трансформувався.
«Для мене Суми — це моє коріння. Але через те, що я багато часу проводжу поза містом, воно стає “повітряним” — як в орхідеї. Ця відірваність відчувається емоційно складно. Кожен вибух, кожен приліт по місту — це як рана на власному тілі. Тому мені постійно хочеться повертатися сюди, наживатися цією атмосферою… Суми дивують мене незламністю людей. Після нічних вибухів зранку люди гарні йдуть пити каву, мої дівчата кажуть: “Ми вже на старті, готові їхати на роботу”, хоча я прошу їх посидіти вдома»
Дівчина радить тим, хто нині сумнівається щодо старту власного бізнесу, — не чекати ідеального моменту, а починати діяти та бути гнучкими до змін: «Краще робити зараз, далі якось буде. Вже походу можна вирішити і придумати, як розвивати, як змінювати, як трансформувати цю ідею. Але головне – почати».
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ - там ми даємо оперативну інформацію