Сумчанки, представниці Національної платформи «Жінки за мир», відвідали Чорнобильську зону (фото)
Напередодні 26 квітня – Дня Пам’яті про Чорнобильську катастрофу учасниці Національної платформи «Жінки за мир», серед яких були сумчанки, разом з представниками Комітету соціальної політики Верховної ради, громадськими організаціями учасників ліквідації на Чорнобильській АЕС, бувшими жителями міст Чорнобиля і Прип’яті взяли участь у турі зоною відчуження. У рамках заходу вони відвідали закриту територію, допуск на яку здійснюється через декілька КПП під супроводом працівників зони відчуження, що відповідають за безпеку відвідувачів.
«Для мене особисто ця поїздка мала колосальне світоглядне значення. Вона дала повне розуміння масштабів катастрофи внаслідок вибуху і пожежі на 4 енергоблоці атомного реактору. Вражають обсяги і розміри матеріальних, фінансових, людських втрат, подвиг простих людей різних професій, які ціною свого життя та здоров’я рятували світ від невидимої смерті», – ділиться враженнями співголова Національної платформи «Жінки за мир», представниця ОПОЗИЦІЙНОЇ ПЛАТФОРМИ – ЗА ЖИТТЯ Тамара Іщенко.
Політик говорить, що її надзвичайно вразило відвідування міста Прип’яті. Це – місто-примара з порожніми будинками, поросле деревами і чагарником, зруйноване під впливом природних явищ. До катастрофи воно було містом майбутнього, у якому проживали 43 тисячі населення молодих людей (середній вік 25 років).
«Колишні мешканці Прип’яті, які приїхали на малу Батьківщину, згадували, що тоді було також по літньому тепло і так само буяли квітом сади, – розповідає Тамара Іщенко. – На цьому фоні ще трагічніше сприймалася ця страшна аварія. Нічого не розуміючи, люди стояли на мосту «смерті», отримуючи свою дозу опромінення, і спостерігали за пожежею на реакторі. Аварія сталася вночі, в 1год.43хв».
У Чорнобилі є цілий ряд інсталяцій на тему катастрофи, які змушують людей думати, осмислювати, оцінювати події з відстані 33 років, а головне – не забувати їх. Тут є поштові скриньки, у які не приносять листи, ангел-сурмач – прообраз з Апокаліпсису, алея з табличками міст і сіл, які підлягали безумовному і рекомендованому відселенню, їх 162. «Уявіть собі дерево, яке виривають з корінням, і кажуть йому, що треба жити й родити на новому місці. «Знайди в собі сили, здоров’я і душевну енергію». Такі відчуття переживали люди сіл і міст, які брали лише з собою документи. Їх саджали в автобуси та везли від рідного дому назавжди», – говорить Тамара Іщенко.
І додає, що учасники ліквідації, переселенці дуже шанують ікону «Чорнобильський спас», на ній зображені чорнобильці – живі і мертві, зображені з Богом, Суддею і Спасом. Бог рятує душі, чорнобильці-рятувальники врятували землю і життя, чужої крові не пролили, а своєї не пошкодували.
«Тож, шановні земляки, мешканці Сум і Сумської області, давайте сьогодні воздамо почесті тим, хто не дожив до сьогоднішнього дня Пам’яті, і волі, стійкості, героїзму живих. Вони заслужили увагу і повагу, достойне життя з гарними пенсіями, поліпшеними житловими умовами, якісним медичним обслуговуванням, передбаченими законодавством пільгами. Прикро, що сьогоднішня влада не знайшла для чорнобильців потрібних коштів, щоб вони відчули турботу про себе, свою захищеність перед хворобами, інвалідністю, бідністю, бо вони того заслужили своєю істинною жертовністю і справжнім патріотизмом», – резюмувала Тамара Іщенко, співголова НП «Жінки за мир».
