Сумчани: Як би там не говорили про росіян, але підтримку слов’ян ми завжди відчували

До Сум мандрівники потрапили лише після опівночі 22 квітня. У центрі міста зустріти їх прийшла ціла група підтримки. Це їхні друзі та родичі. Зустрічали “The Kozaks” хлібом-сіллю. А найперше, що вони почули в рідних Сумах, – це був гімн України.

Серед 200 команд світу “The Kozaks” були єдиною українською командою. У результаті вибороли 55 місце.

“Єдина “валюта”, яку ми могли використовувати, це пляшки енергетика “Ред Бул”. За умовами конкурсу, ми могли їх обмінювати на гроші, квитки на поїзд, їжу, ночівлю… будь-що. Найважче було ввечері, коли потрібно було знаходити кімнати, де переночувати. І ми наштовхувалися випадково на зовсім незнайомих іноземців, які нам з радістю допомагали. Велике їм спасибі! Хтось запрошував додому на ніч, інші – годували. І так ми проїхали автостопом близько 2 000 кілометрів! Було круто!”, – згадує Анастасія Комендантова.

“У мене життя поділилося на “до” та “після” поїздки. Такий екстрім варто спробувати кожному. Подорожувати, дійсно, класно. Це багато нових знайомств, спілкування із зовсім незнайомими іноземцями… Як би там не говорили про росіян, але підтримку слов’ян ми завжди відчували”, – говорить Максим Герасименко.

“Світ сповнений прекрасних місць, про які ми раніше й не здогадувалися. Ми побачили багато соборів, площ, будівель. Утім, найцінніше – ми побачили багато відкритих та щирих людей, які готові допомогти. За цей тиждень ми так багато встигли – потрапляли в найрізноманітніші ситуації. Нас і поліція ловила, бо ми намагалися вловити автівку там, де не можна автостопити, якось мало не потрапили в притон наркомана… але це було незабутньо!”, – ділиться Дмитро Кириченко.

Дмитру навіть довелося постригтися наголо, або отримати необхідні бали для проходження конкурсу, утім, зізнається, ні про що не жалкує. І якби випала ще така нагода, то без вагань вирушив би ще в одну подорож світом.

Джерело: spec-kor.com.ua