Суми – Храпівщина: рейсовий автобус майже до лінії боєзіткнення
Автобус сполученням Суми — Храпівщина курсує чотири рази на тиждень і привозить людей в їхні домівки на прикордоння. Пан Василь — один із двох водіїв на цьому маршруті. Кидати свою роботу не збирається: їздитиме, доти доки їздитимуть люди. Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з водієм по дорозі в Храпівщину.

“Хлопці обганяють мене на своєму “хамері”, вони ж з РЕБом. Може, вони його заглушили, він втратив керування й вибухнув, а уламки полетіли на автобус”, — згадав водій випадок, коли безпілотник пошкодив лобове скло ПАЗа. Іншого разу, коли їхав його напарник, пошкодження були значніші.

“Колись ударило десь біля Юнаківки. Ні скла не було, ні решіток. Все переставлять довелось. Зараз ще залишилось бампер поставити. Нині їздимо на одному автобусі, а тоді на двох їздили, поки був не розбитий. Йому ось буде 71 рік, і він ще круте “баранку”, бо ніхто не хоче їхати”.

Пану Василю 58 років. Їздить на маршруті з 1989, після повернення зі служби в Збройних силах:
“Компаньйон залишився один, дідусь. Ми з ним вже проробили. А було нас, що ми лише вісім рейсів робили трьома машинами на Басівку. Кожного дня. По-різному бувало, але ж там такі села були: Юнаківка — велике село, Лохня, Басівка. Але все, там вже немає нічого, сіра зона”.

Найближчий магазин до Юнаківської громади розташований у Стецьківці.

Зараз автобус обминає Писарівку, бо там небезпечно.
“В’їжджаєш, а він десь гримнув. Унизу біля ставка гримнув: чи ракета, чи КАБ. Там будинки порозвалювані, згорілі. Назад з речами по дві-три сумк або столи везуть. Було, що генератор везли назад. Там же немає ні світла, ні газу”.

Допомагають перевозити не тільки речі, а й тварин:
“Птицю везуть різану. А колись одна жіночка попросила козу забрати. Ну, якщо треба, то заберемо. Головне, щоб вона зайшла в автобус. В один день молоду привезли, на другий день — стару. Так стара взагалі легко зайшла”.

У кожного своя причина їхати, розповів пан Василь:
“Думали люди, що все буде добре. І городи посадили, і птицю тримали. А ще є така політика: поїду котів погодую. Набирають корму. Каже: “Моїх двоє, але там, ще штук шестеро. Вікон, дверей немає, то вони в хаті живуть”.

Головною небезпекою пан Василь називає російські дрони.
“До Кияниці якось спокійно було, а зараз вже ні, машини спалені. А так подивишся: нове, й нове. То оптоволокно лежить, то вирва на дорозі. Хлопці будують накриття. А по дорозі, та що там — навіть у людей на городах усіяно оптоволокном”.

За один рейс у Храпівщину й назад пан Василь привозить близько 30 пасажирів. Їздитимуть з напарником, допоки буде потреба та в ці села їхатимуть люди.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ