Сумська парачемпіонка з армреслінгу розповіла про свої досягнення та мотивацію
Сумчанка Катерина Лебедин має ураження опорно-рухового апарату та шість років займається армреслінгом. За цей час здобула медалі на чемпіонатах Європи та світу. Суспільне поспілкувалося з жінкою про те, як вона прийшла в цей вид спорту, чого досягла і навіщо це їй.
Катерина Лебедин розповіла, що в армреслінг прийшла випадково: “Мене підштовхнула моя покійна сестричка. Вона говорить: “Катя, іди щось роби, не сиди вдома. Скільки ти будеш сидіти?”. А потім Коля Педоренко (параармреслер) запрошував мене і Лесю Малаштан. Ми посміялися і на тому розійшлися. А потім в один прекрасний день ми з нею сидимо, п’ємо каву і я кажу: “Давай сходимо спробуємо, що ми від цього втрачаємо? Не сподобається — ми можемо піти”.
Той похід у спортивну залу виявився вдалим, додає Катерина. За цей час у своїй нозології (спортсмени на кріслах колісних) виборола медалі на українських та міжнародних змаганнях. Вона стала чемпіонкою України, Європи та світу.
“Важко було: і фізично, і морально. Хто зна як воно, і що воно буде. Перший кубок України був в Одесі. Там я посіла два перших місця. І вже на наступний рік ми поїхали на чемпіонат України в місто Полтава. Там я також зайняла два перших місця і поїхали на світ”, — згадує Катерина.
Окрім медалей чемпіонату України в колекції Катерини Лебедин медалі двох чемпіонатів Європи та чотирьох чемпіонатів світу. Про міжнародні старти Катерина говорить: “Більше народу, нові суперниці. На Україні суперниць знаєш, тренуєшся з ними, на зборах з ними. А там ти не знаєш нікого”.
У свої успіхи, додає Катерина, повірила не одразу: “В мене відразу не вкладається це в голові. Особливо, коли я поїхала перший раз на чемпіонат світу. У мене просто… просто не виходило… а потім вийшло. І я тренеру кажу: “Все вийшло”. А він: “Ну звісно вийшло”.
На питання: “Що потрібно тренувати, щоб стати чемпіонкою?” Катерина відповіла: “Мені здається, що все треба тренувати: і м’язи, і голову, і все-все-все… І думати, як зробити: і руками, і головою… І бачити, щоб все вийшло. Тренер, звичайно, важливий. Щоб була підказка… А ще важливий для того, щоб була підтримка”.
Перемоги і досягнення спортсменів, додає Катерина, потрібні не тільки параатлетам, а й суспільству в цілому: “Це потрібно, щоб люди знали що є такий вид спорту, що можна займатися, на пропадати там десь на вулиці, а приходити, займатися. Це важливо”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ