Сумські акторки розповіли про зйомки у серіалі «Жіночий лікар. Нове життя» на каналі 1+1
У жовтні відбулася прем’єра українського серіалу «Жіночий лікар. Нове життя», це перезавантаження проєкту, який розпочався в 2012 році й раніше виходив російською мовою. Події шоу відбуваються через деякий час після початку повномасштабного вторгнення у столичному Науково-дослідному центрі акушерства та репродуктології, куди скеровують вагітних з патологіями та ускладненнями. У проєкті знімаються українські актори Андрій Ісаєнко, Анастасія Цимбалару, Олексій Нагрудний, Тарас Цимбалюк та інші. Сумчан серіал може зацікавити й тим, що там грають дві акторки з нашого обласного центру – Таїсія Хвостова та Анастасія Котляр.
Трибуна.Суми поспілкувалася з ними про те, як зображено медиків та медицину у серіалі, про особливості зйомок під час війни та чому глядачам може бути цікаво стежити за цим проєктом.
Таїсія Хвостова
Акторка театру і кіно Таїсія Хвостова відома по ролі Мавки в однойменному мультфільмі, що вийшов в кінопрокат цього року. Окрім акторської роботи вона викладає у Київському національному університеті культури і мистецтв. У серіалі «Жіночий лікар. Нове життя» Таїсія грає медсестру Ліду, яка працює з головним героєм – талановитим акушером-гінекологом Михайлом Гончаром, який був змушений переїхати до Києва із Сєвєродонецька.
— Таїсія, чи є на проєкті консультанти з медицини та як особисто ви готувалися до ролі медсестри?
Після затвердження на ролі, ми, як молодший медичний персонал, мали зустріч із консультантами, де нам пояснили, що від нас чекають і дали список навичок, які ми маємо опанувати. Мій чоловік, з яким ми і на екрані граємо пару, раніше вже працював у медичному серіалі, а для мене такий досвід був вперше. Я на вдачу відмінниця, тому дуже переживала, коли у мене не виходило швидко набрати ліки з ампули або правильно тримати шприц. Тому я поєднала приємне з корисним: поїхала в Суми привітати маму з днем народження, а її подружка-медикиня тим часом навчила мене робити необхідні маніпуляції на практиці. У кінці консультацій я здала їй умовний іспит, де показала, як вмію вводити ліки, відкривати ампули, ставити катетер. На зйомках хірургічних операцій у серіалі завжди присутній медконсультант, також він приходить на всі читки, щоб проконтролювати, чи все у сценарії відповідає дійсності.
— У вас якось змінилося ставлення до медиків після початку зйомок у серіалі?
Я завжди поважала лікарів, розуміла, яка це складна і відповідальна професія. Зараз, переживаючи всі ці історії у серіалі, я ще більше переконалася, що медики – це особливі люди, не кожен здатен працювати на такій роботі.
— Які були відгуки про вашу роботу у серіалі?
Я отримую дуже багато позитивних коментарів та відгуків, не очікувала такого. Намагаюся у перервах між зйомками на них відповідати, бо хочеться кожному приділити увагу. Серіал «Жіночий лікар. Нове життя» дивляться всі мої знайомі, у тому числі й ті, які цього не планували: хтось вирішив подивитися одну серію заради мене, а потім підсів. Дуже приємно, коли військові пишуть, що їм подобається цей серіал. Також його дивляться мої знайомі, які пов’язані з медициною, навіть моя сімейна лікарка. Часто пишуть, що у нашій лікарні в серіалі дуже гарний колектив, і що багато хто б хотів працювати в такому місці.
— На вашу думку, що в серіалі найбільш наближене до життя, а що відрізняється від реальності?
Певні медичні маніпуляції ми стараємося наближати до життя, але, звісно, маємо багато умовностей, бо це кіно. Наприклад, на пологи або в кімнату до новонароджених може зайти людина в звичайному одязі, без халату. Найбільш природніми для мене є саме людські історії. Комусь вони можуть здаватися надуманими, але в житті насправді часто відбуваються речі, у які важко повірити.
— Як вам грати разом з іншою сумчанкою – Анастасією Котляр?
До зйомок ми з Настею не були знайомі. Коли з’ясували, що ми з одного міста, у нас стався ще більший конект, бо ми маємо багато спільних тем, місць, одразу відчули себе на одній хвилі. З Настею дуже комфортно, як із акторською партнеркою. Ми граємо подружок, а наші хлопці по серіалу – брати. Ми обожнюємо свої спільні сцени, і звісно любимо процес поза кадром, у нас вже багато класних спогадів.
— Що змінилося в вашій роботі з початком повномасштабного вторгнення?
Спочатку було важко включитися у новий режим, бо ми відвикли від зйомок. До того ж «Жіночий лікар. Нове життя» — мій перший великий проєкт. Робота над «Мавкою» була масштабною, але не такою насиченою, бо ми працювали над нею майже три роки. А у серіалі дуже щільний графік, зараз я працюю без вихідних, це вводить в тонус, і я відчуваю, як підкачуються мої акторські м’язи.
Тепер нарешті на знімальних майданчиках немає російських акторів, звісно, дуже шкода, що це відбулося такою ціною. Раніше ми мали працювали з ними в кадрі й це особисто для мене було неприємне відчуття. Особливо, коли був і російський режисер, ми відчували різне ставлення до російських і до українських акторів. До того ж зйомки були їхньою мовою, а мені завжди хотілося грати українською, незважаючи на те, що більшу частину життя я була російськомовною. Я дуже рада, що нарешті в Україні не можуть запропонувати російськомовний проєкт.
— Які на вашу думку найрозповсюдженіші стереотипи в серіалах про медиків?
У таких серіалах обов’язково є супергерой, який всіх рятує, всіх лікує, все знає, і є антигерой. У житті, на мою думку, все не так контрастно. Також суттєво відрізняється вигляд медзакладу, думала про це, коли нещодавно була в лікарні. У серіалах все виглядає трохи по-іншому, у мене часто питають у коментарях, де знайти лікарню, яка б виглядала так само гарно. Звісно, хотілось би, щоб наші лікарі працювали в кращих умовах.
— Чому б ви порадили подивитися серіал «Жіночий лікар. Нове життя»?
Це легка історія, яка водночас не випадає з реальності, бо ми все одно маємо контекст війни, у якому зараз живуть всі українці. Народження нового життя — це завжди надія, завжди позитив, це щось дуже миле. Цей серіал легкий, теплий, він має своїх героїв, які рятують, також ми бачимо у кадрі багато військових. Головна його місія зараз — підтримати українців у цей складний час, дати розвантаження після роботи, невдалого дня, страшних новин. Ти поринаєш в інший світ і тобі хочеться попереживати разом із лікарями і пацієнтами.
Фото надані Таїсією Хвостовою.
Анастасія Котляр
Анастасія Котляр, акторка, знімалася у четвертому сезоні серіаліті «Київ вдень та вночі». У серіалі «Жіночий лікар. Нове життя» грає роль Лесі — адміністраторки Науково-дослідного центру акушерства та репродуктології.
— Анастасіє, розкажіть, як ви готувалися до своєї ролі в серіалі?
Так співпало, що колись у Сумах я працювала адміністраторкою у стоматологічній клініці, потім у мене був досвід роботи на рецепції в Києві. Я б не сказала, що це роль, до якої дуже важко підготуватися, бо всі ми знаємо, як працює рецепція. Мені лише треба було якось обрати градус пришелепкуватості своєї персонажки, але це вже було прописано у сценарії. Леся – це правильна, відповідальна дівчина, яка все про всіх знає, і яку бачать першою, коли заходять до клініки. Мені пощастило, що це майже така людина, як і я. Тому це не було якимось значним перевтіленням.
— Після початку зйомок у серіалі у вас якось змінилось ставлення до медиків?
Насправді, у мене й до того було дуже позитивне ставлення до медиків, бо мені завжди щастило в медицині. У мене не було якихось історій, де я б розчарувалася в лікарях. Тому у мене був і є абсолютно позитивний настрой.
— Що у серіалі найбільш наближене до життя, а що відрізняється?
Нам іноді пишуть, що в серіалі діти доросліші, ніж мають бути, але ж немовлят не знімають. Це не документалістика. Також, я думаю, що в житті не часто зустрінеш такі красиві лікарні, це вже кіношна історія. Найбільш приближене до життя на мою думку — це всі ці інтриги, мені здається, що з подібним зіштовхуються всі, хто працюють у медзакладі або у будь-якому офісі.
— Які стереотипи про медиків, на вашу думку, часто зустрічаються у серіалах?
Напевно, це завжди усміхнені медики. Це може бути нереалістичним, але нам так хочеться. Коли я уявляю жінку, яка, наприклад, буде приймати мої пологи, я бачу нашу неонатологиню з серіалу, бо вона завжди усміхнена, так радісно говорить «Вісім по Апгар» (шкала швидкої оцінки стану новонародженого). Також у нашому серіалі багато освідчень у лікарні. До прикладу, жінка дізнається про вагітність або збирається народжувати, і чоловік одразу робить пропозицію прямо у палаті. Мені здається таке не часто відбувається у житті.
— Які були відгуки про вашу роботу в серіалі?
Мої знайомі і підписники писали мені у цілому дуже схвальні коментарі. Спочатку я була трошки напружена, бо готувалася до гіршої реакції, але люди мене пригадували з «Київ вдень та вночі», писали, що я дуже просунулася. Мій знайомий військовий медик, який працює на нулі, підсів на цей серіал, і підсадив на нього своїх побратимів. Він написав мені, що деякі сцени його дуже розчулили, і що він хоче дивитися серіал далі.
— Як вам працювати під час повномасштабного вторгнення?
Перше, що приходить в голову, це тривоги. Коли під час зйомок лунає сирена, ми зупиняємо камери, хапаємо дітей і біжимо зі знімального павільйону до бомбосховища. Вигадана лікарня ховається у справжньому бомбосховищі.
Зараз зйомки для акторів – це неймовірне щастя, всі дуже скучили за роботою. Іноді робота це не питання якихось акторських досягнень, а банальна можливість заплатити за комунальні послуги. До того ж зйомки відволікають від обставин, у яких ми живемо, з’являється якась надія. На майданчику ми всі подружилися, маємо свої специфічні жарти, почуваємося одне з одним, як з рідними.
— Чому серіали про медиків доволі популярні?
Медики рятують життя, це романтична професія, про неї багато міфів. Це якась дуже героїчна, але водночас дуже наближена до життя робота. З медициною стикається кожна людина у своєму досвіді, бо ми всі пацієнти.
— Чому ви рекомендуєте подивитися цей серіал?
Він дуже близький, актуальний і дає надію на майбутнє, відчуття взаємопідтримки. Так, тут є мелодраматизм, але його вдалося подати ніжно й людяно.
Мені важливо, що в серіалі є героїня-психологиня, піднімається тема ПТСР. Мені б хотілося нагадати про важливість звертати увагу на свій психічний стан, бо у нас непроста ситуація в плані ментального здоров’я. Рекомендую всім якусь базову психоедукацію, бо ми будемо стикатися з багатьма проблемами: і військові, і цивільні, які живуть під обстрілами. Це нікуди не дінеться само собою.
Фотограф Артем Гвоздков. Світлини надані кіностудією Film.ua.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ