Світло з історією: майстер із Глухова створює дизайнерські лампи з предметів минулого
Майстер Юрій Рижих із Глухова перетворює колеса від прядок і возів, чавунні праски та гасові лампи на сучасні світильники, що освітлюють домівки в Україні та за кордоном. Як перетворив захоплення на власну успішну справу, він розповів Глухів.City.
Друге життя забутих речей
Впродовж дев’яти років майстер із Глухова Юрій Рижих несе світло в оселі людей. З коліс зі старих возів та прядок, чавунних прасок, гасових ламп та інших предметів, що колись були у вжитку, він створює сучасні світильники та люстри. Каже, захопився переробкою речей минувшини ще коли працював у сфері будівництва. Тоді змайстрував замовнику світло в альтанку. І так захопився, що перетворив це на власний успішний бізнес. Першу люстру виставив на продаж онлайн.
«Через дві години мені зателефонували глухівчани. Кажу, що ще лак не висох, а вони кажуть: “нічого, у машині висохне”», – посміхається Юрій.
Колеса для майбутніх люстр Юрій купує з рук. Раніше, згадує, майже у кожного жителя Глухівщини в господарстві були такі з прядок та возів. Бувало, що їх навіть не використовували, а десятиліттями зберігалися на горищах чи в коморах. Нині вони отримують нове життя.
«Якщо вони будуть і далі валятися, їх чи шашіль з’їсть, чи згниють, струхнуть. А я їх підреставрую, укріплю, вичищу. На це також багато роботи треба – все чистити від старої пилюки, бруду, масла. І потім виходить – щось вимальовується уже цікаве».
Оживають стараннями майстра також старі чавунні праски та гасові лампи.
«Наприклад, навіть праска стара чавунна, на металолом викидали її. Її можна почистити, довести до ладу, туди навіть покласти лампочку, і пустити підсвітку, можна включити кнопочкою і все. В керосинці вибирається вся внутрішність, вставляється патрон і вкручується лампочка — і все, виходить хороший світильник такий», – показує Юрій.
Майстерня-музей
Свої вироби пан Юрій створює у хатині-майстерні. Історія її появи віддзеркалює його принципи – приміщення для роботи він взяв не готове, а відреставрував старий покинутий будинок в одному з районів міста.
«І я його зробив за два місяці. Спішив, бо вже хотілося власне місце, замовив дошки, стелажі зробив, інструменти в мене на той час вже були якісь. Щось докупив — і пішло-поїхало».
У його майстерні пічка розташовується поряд із технічною зоною для оформлення замовлень, а інструменти контрастують на фоні панно з різних побутових дрібниць.
Зі стелі світить люстра, створена з барабана пральної машинки, а біля стіни складені колеса з прядок, що згодом також засвітяться в будинках людей.
Попри велику кількість речей та інструментів, робочий простір чітко організований.
«Головне, щоб інструмент був на своїх місцях. Я от не люблю такого, коли там десь кинув, потім його шукаєш довго. Я вже знаю, де лежить який шуруп, де ключ, де яка викрутка, де який електроінструмент лежить. Все на своїх місцях. Я навіть покористуюсь — і відразу ж кладу на своє місце. От це у мене такий закон, я інакше не можу».
Одна з кімнат у майстерні нагадує музейну експозицію. Тут Юрій розмістив свої вироби, а також раритетні експонати. На полицях можна побачити гасову лампу 1925 року з Нью-Йорку. А на стіні – автентичну маску 70-х років із Мозамбіку.
Кішка-помічниця
Хазяйнувати в майстерні Юрію допомагає кішка. Вона жила на території за попередніх власників будинку. Так і лишилася поряд.
«Вона до мене звикла: я приходжу — вона вибігає прямо до мене. А взимку ночує усередині. Для неї там спеціальне коронне місце є, – каже Юрій та додає, що кішка дякує йому за опіку у власний спосіб. – Мишей буває під двері мені приносить, мовляв: “на, їж”».
Скільки освітлювальних приладів за роки власної справи створив Юрій, каже, він перерахувати не може. Їхня кількість числиться тисячами. Його люстри, світильники та лампи цінують у західних областях України та в ресторанах Києва. Також вони світять за кордоном: у Португалії, Румунії, Польщі, Німеччини та віддаленій Ісландії.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ