Там, де лишилося п’ятеро жителів: реалії села у Шалигинській громаді
Життя у маленькому селі Шалигинської громади на Сумщині сьогодні нагадує боротьбу за виживання. Про реалії життя під обстрілами, страх перед дронами та мародерами, а також героїзм місцевих жителів розповіла письменниця Тамара Горіха Зерня, яка на власні очі бачила будні своєї громади.
Доїхати практично неможливо
Доїзду до нашого села у Шалигинській громаді більше немає. Теоретично проїхати можна, але це нагадує гру в рулетку: російські дрони полюють на цивільні автівки. Не так давно сусід прорвався на город із дружиною та тещею — поки копали картоплю, дрон прицільно підірвав їхню машину. Теща тепер не знає, чи дякувати зятю за врятоване життя, чи ображатися, що той у спробі уникнути дрона штовхнув авто в канаву і залишив її із синцями по всьому попереку.
Села на кордоні майже пусті
Ті населені пункти, що розташовані на кілька кілометрів ближче до кордону, майже порожні. У одному з них залишилося всього п’ятеро жителів. Багато людей виїхали до родичів, бо виживання власними силами стало неможливим.
Мародерство на промисловому рівні
За словами місцевих, процвітає мародерство — не дрібне, а організоване, з виїзними бандами, які методично відкривають цілі вулиці та виносять усе, аж до проводки з м’ясом. Місцеві родичі поки що не бачили цього на власні очі, але страх і чутки вже відчутні у громаді.
Заперечення реальності та надія на чудо
Багато хто залишався у селах до останнього, сподіваючись, що до них «не дійде». Очікування від переговорів Трампа з путіним та заяви Зеленського про «потужну незламність» створювали ілюзію безпеки. Однак реальність не зникла, і надія на диво не завжди рятує.
Героїчні ремонтники та робота громади
Попри обстріли, героїчно працюють ремонтники, відновлюючи світло та ремонтуючи критичну інфраструктуру. На місці залишаються староста села та деякі працівники адміністрації громади, щоб підтримувати життя та порядок у селі.
Особиста історія страху та втрат
Авторка матеріалу зізнається, що шкодує: не вистачило наполегливості вивезти майно ще минулого літа. Мама була категорично проти, не могла змиритися з розоренням домівки. Тепер лишається лише сподіватися, що ні бомби, ні мародери не влучать у рідну землю.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ