“Це не тільки хату розбили — це розбили життя”. Що розповідають мешканці Білопілля про нічний авіаудар
Вночі 28 березня військові РФ скинули на Білопілля авіабомбу. За словами міського голови Юрія Зарка, це була ФАБ 500. Кілька будинків зазнали значних руйнувань, у навколишніх повилітали вікна та пошкоджені дахи. Руйнування на власні очі бачили наші журналісти та поспілкувалися з місцевими мешканцями.
Пошкоджені будинки, зруйновані господарські будівлі та гаражі — такі наслідки нічного обстрілу Білопілля російськими військовими.
Зруйнований будинок матері показує Олександр. Вибух пролунав о пів на шосту ранку. Жінка спала у кімнаті, яка вціліла. Чоловік розповідає: “Спала, каже: прокидаюся, штукатурка сиплеться. Прикрилася, каже, щоб менше пилу нюхати”.
На подвір’ї цих двох будинків не вціліло нічого. На місці вирви до сьогодні була літня кухня та гараж. Уламки авто, яке стояло всередині розкидало на десятки метрів.
“Ми прокинулись від того, що як салюти. Дитина питає — мама, що це? Кажу: “Ванєчка, бомблять!”. Тоді вже тихенько стало. Нумо вставати, бо почалася пожежа у дворі. Викликали пожежників і вже вийшли побачили, що в нас твориться у дворі. Ведуть війну вони не зрозуміло з ким. Це коли такі точні науки, вибирати якісь такі цілі, бити куди попало. Це війна не зрозуміло з ким”, — говорить власниця пошкодженого будинку Яна.
“Двір потопав у квітах завжди. Це не тільки хату вони розбили, це розбили життя молодої людини. Хай люди бачать і знають, що творить Росія і хай до них прийде таке саме горе”, — каже Галина.
Олександр лагодить покрівлю на подвір’ї. У його будинку вибиті вікна, пошкоджений дах та господарчі споруди. “Гуп і посипалось все на голову, повставали. Тут горить, тут шипить. Все, оце що ми чули. У мене без слів, я не пойму з чого починати і що робити”, — говорить чоловік.
Вибуховою хвилею пошкоджена школа. Прибирають скло та затуляють вікна працівники, волонтери та старшокласники цієї школи. Учениця школи Анна Кравченко розповіла: “Нам дуже боляче те, що трапилося в нас в Білопіллі, з нашою рідною школою, але ми завжди допоможемо, вже п’ятий день працюємо. Ми незламні”.
Від травня минулого року будівля зазнала руйнувань втретє, розповідає директорка закладу. Цього разу вибиті 130 вікон. “Те, що сьогодні – це вже руйнації такого значного масштабу. Вибиті двері у багатьох приміщеннях, у навчальних кабінетах, в коридорах, на переходах, майстернях, у підсобних приміщеннях, у навчальних кабінетах. Так що, збитки величезні. Це просто для того, щоб зробити нам боляче, для того, щоб ранити нас у саме серце продовжують наші сусіди робити отакі злодіяння”, — говорить директорка школи Галина Оксененко.
На вулиці, де пошкоджені будинки, деякі мешканці збираються виїжджати. Серед таких родина Гевліч. 12-річний Євген збирає речі, аби поїхати до бабусі у Буринь. “Прилетіла бомба і небезпечно тут залишатись, бо може прилетіти в будь-яку секунду”, — говорить хлопець. Його ж мама Ніна поки переїде в інший будинок у рідному місті. Жінка згадує: “Це дуже страшно, ми всі підскочили. В мене все пообсипалася штукатурка. Боюся, страшно, не хочу, виїжджати в жодному разі. Це дякувати друзі допомогли мені, знайшли будинок мені і одразу одним днем переїду”.
Аби прибрати наслідки, громаді нині активно допомагають волонтерські організації.
З початку повномасштабної війни, говорить міський голова Білопілля Юрій Зарко, виїхали до 30% населення міста: “Потім частково люди поверталися, але розуміємо, що після 24 числа відсотків 10 ще виїхало. От зараз пошкоджені будівлі, вони переїжджають або до рідних, або до близьких, де більш безпечно, хоча Білопілля і безпечне місце — це зараз поняття несумісні, тому що ми не знаємо, де зараз у нас в місті буде безпечно”.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ