“Це стало останньою краплею”: Відомий сумський музикант покинув Суми і переїхав до Чорногорії
Сумський музикант, фронтмен гурту «КАЙА» Олександр Мілош півроку тому залишив рідне місто Суми і поїхав до чорногорського міста Бар. Що змушує українців їхати з України, до чого швидко адаптуються, а до чого ніяк не можуть звикнути – про це в інтерв’ю з Олександром Мілошем.
Причини і мотиви переїзду
– Олександре, COVID і карантинні обмеження сильно зачепили сферу розважального та шоу-бізнесу. Чи саме це стало головною причино для твого переїзду? Які ще фактори вплинули на твоє рішення?
– Скоріше то стало останньою краплею. До карантину я більш-менш нормально себе почував у фінансовому плані, мене «годували» концерти. Але після введення карантину залишилася тільки громадська діяльність. А моя громадська діяльність виявилася доволі альтруїстичною. Нічим, окрім «Саня, молодчага!» вона не підкріплювалася. Я витрачав свої особисті гроші на оренду приміщення, залазив у борги, аби придбати музичні інструменти та обладнання, опікувався тими речами, якими, на мою думку, мала би опікуватися муніципальна влада.
Про це можна багато говорити, але зараз я так далеко від усього цього і не хочу знову повертатися до цієї теми, бо вона сумна, гірка й огидна, особисто для мене…
– Наскільки зараз складна епідемічна ситуація та наскільки жорсткі карантинні обмеження у Чорногорії?
– Щосереди, керівництво країни оголошує нові послаблення та обмеження. Вони визначаються залежно від ситуації. Ось наприклад цього тижня відтермінували початок комендантської години на годину пізніше, до 24-00, та дозволили навіть виступи музик у закладах харчування з 18-00 до 21-00. А ще буквально два тижні тому не можна було навіть виходити на вулицю без гострої потреби. Хтось вбачає у цих обмеженнях політичний контекст, хтось ні. Взагалі, мабуть, те саме, що і в Україні. Але закон тут виконують виключно всі, і «блатних» немає – якщо карантин, то він для всіх, ким би ти не був.
– Твоя родина лишилася тут у Сумах. Як часто спілкуєтесь? Чи плануєш згодом перевезти до Чорногорії свою сім’ю? Чи, можливо сам плануєш повернутися до Сум?
Дружина з молодшим сином переїжджає до мене у вересні. Я до того часу вже отримаю «Посвідку на постійне проживання». Старший син вирішив залишитися в Україні. Йому 18, рішення приймає самостійно. З родиною спілкуємося щодня, через вайбер, тощо. Але дуже за ними скучив. Домовилися, що наприкінці травня вони приїдуть до мене відпочити на пару тижнів. Повертатися у мене планів нема. Але у червні планую завітати в гості, відвідати друзів і дітей на «Грунівській Січі». Може зіграємо пару концертів із гуртом, якщо буде така можливість.
Робота. Музикант, він і в Чорногорії музикант
– Олександре, чим займаєшся у Чорногорії, чим заробляєш на життя?
– Спочатку я робив усе, що могло допомогти вижити, – працював на будівництві простим «прийми-подай».
Потім розмістив оголошення, що можу навчати дітей грі на гітарі, і в мене з’явився перший учень. Так виникла ідея відкрити «Школу естрадного мистецтва». Я почав набирати дітей, рекламувати це діло у Фейсбуці, у групах соцмереж, де спілкуються ті, хто виїхав на постійне проживання до Чорногорії. Далі спрацювало «сарафанне радіо» – про мене почали розповідати батьки, яким сподобалось, як я навчаю їхніх дітей.
– У Сумах ти займався з творчою молоддю. Твій проект «Маніфест» був доволі успішним і дав свої плоди в молодіжному арт-середовищі. Зараз у Чорногорії ти також відкрив свою школу естрадного мистецтва? Розкажи детальніше. Який репертуар? Які заняття?
– На даний момент я маю зареєстровану фірму, сплачую податки та навчаю дітей і дорослих. Я відкрив Школу естрадного мистецтва «АРГУМЕНТ», де навчаю бажаючих тому, що вмію сам. У моїй школі викладається гітара, бас-гітара, ударні, вокал, основи звукорежисури, відеомонтаж. Ну а мій репертуар ви добре знаєте. Я частенько викладаю відео зі своїми учнями, можна послухати та впізнати все те, що грав гурт «КАЙА» на своїх концертах.
– Скільки коштує навчання у твоїй школі?
Заняття відбуваються індивідуально. Триває урок одну годину. Але зараз вже набралась достатня кількість учнів, щоб створити колектив. То незабаром будемо проводити навчання групами. Один урок коштує 10 євро, або місячний абонемент – 80 євро за 10 занять (це приблизно 2 рази на тиждень).
– Чи виступаєш сам для дорослої публіки? Де це відбувається? Який репертуар замовляють?
– Коли тільки приїхав до Чорногорії, мені вдалося до локдауну один раз організувати квартирник, за підтримки Української діаспори в Чорногорії. Зібрали українців, які мешкають тут, поспівали, поїли смачного борщу, познайомилися. Було дуже атмосферно. Ну, а потім ввели заборону на проведення музичних вечорів. Лише пару днів тому знову дозволили проводити масові заходи. Хто знає, може щось і організуємо. Я обов’язково зроблю відео та поділюся ним у соцмережах.
– Які проекти ще виношуєш у голові?
– Про проекти… Вони звичайно є. Але нехай поки це буде невеличкою інтригою. Бо я тільки-но навчився не розповідати про свої плани заздалегідь 🙂 Коли прийде час, я обов’язково вам про все розповім.
Побут і відпочинок
– Де ти мешкаєш? У скільки обходиться проживання на місяць?
– Поки живу сам, то знімаю квартиру. Коли приїде родина, переїдемо до будинку. Квартира, в якій я мешкаю, коштує 100 євро на місяць, комуналка – десь 50-60 євро. Будинок буде коштувати десь 200 – 250 євро, плюс 100 євро комуналка. До речі, через теплий клімат, газу тут нема, в основному ти платиш за електроенергію.
– Як з транспортом? Скільки на місяць витрачаєш на проїзд?
– З приводу транспорту, я ходжу пішки. Іноді користуюся ровером. Річ у тім, що міста в Чорногорії дуже маленькі за площею. Наприклад місто Бар це приблизно, як вулиця Харківська у Сумах. Хоча є і порт, і навіть база НАТО. Все дуже близько, можна обійти все місто за годину.
– Розкажи про чорногорську кухню та твої гастрономічні смаки?
– Кухня в Чорногорії дуже проста. Усі заклади розраховані на туристів. Отож можна знайти кухню на будь-який смак. Я іноді їм Бурек, це десь щось схоже на Чебурек. Страшенно сумую за нашим хлібом, салом та солоними огірками.
– Де відпочиваєш? Які туристичні об’єкти відвідав? Розкажи про свої враження.
– Тут навколо суцільні гори, море, старовинні храми та дивовижні міста і місця. У свої вихідні я подорожую Чорногорією. Про це можна розповідати вічно. Кому цікаво, є мій ютуб-канал «Черногория для чайников», туди я іноді викладаю те, що встигаю змонтувати зі своїх подорожей. Чорногорія це Нарнія! І я щасливий, що перебуваю тут, у цій казці!
Культурна інтеграція
– Як з мовним питанням? Якою мовою спілкуєшся?
– З мовним питанням усе дуже просто: з українцями спілкуюся українською, з росіянами – російською, з чорногорцями – чорногорською. До речі, в чорногорській мові 75% слів зрозумілі нам. Я швидко почав розуміти їхню мову. Хоча спочатку дуже переймався цим.
– Розкажи про чорногорців, як про націю. Які відмінності між нами на чорногорцями?
– Чорногорці дуже цінують усе «своє»: мову, культуру, землю. Вони завжди тримаються разом – свій до свого. Чорногорець не піде в російський, або український ресторан, він піде до своїх, навіть, якщо там буде дорожче. Бо для них підтримка «свого» дуже важлива. Оце мені дуже подобається в них. Чорногорці зробили дуже багато для того, щоб пишатися своєю маленькою, але прекрасною країною.
– Що емоційно найбільше вражає? До чого швидко звик, а до чого не як не можеш звикнути?
– Тут перестаєш дивуватися тому, що у нас видається неможливим. Наприклад, люди не закривають своє авто на замок, бо його ніхто не вкраде. Можна вільно відпускати дитину до школи – її ніхто не образить. У Чорногорії взагалі до дітей особливе ставлення і повага. І не важливо чи це дитина українців, чи дитина китайців. Тут ніколи не побачиш нетверезого бидла, яке розгулює вулицями і т.д, До чого не можу звикнути? Не можу звикнути до краси, яка мене оточує. Але це навпаки – плюс, і нехай так залишиться назавжди.
– Як святкуватимеш Великдень у Чорногорії?
– На Великдень зберемося з друзями, такими самими українцями, як і я. Посмажимо м’яса, розговіємось, поспіваємо пісень… Будемо насолоджуватись сонцем, морем і горами.
А при нагоді, передаю теплі вітання усім сумчанам, хто мене знає, всім, хто був поруч зі мною. Гарних усім Великодніх свят і доброго настрою! Усіх буду радий бачити на Чорногорській землі!Бережіть себе! – ваш Олександр Мілош.
