У Білопіллі попрощалися із 23-річним захисником Данилом Пономаренком
У Білопіллі поховали 23-річного героя-земляка Данила Пономаренка, який захищав Україну з 2021 року.
Пономаренко Данило (позивний Панама) народився 22 лютого 2000 року у Білопіллі. У 2015 році закінчив Білопільську ЗОШ №2. У 2017 – Кадетський корпус ім. Харитоненка. З 2017 по 2021 навчався в Одеській військовій академії, після закінчення якої отримав звання лейтенанта.
У жовтні 2021 року, не вагаючись, пішов захищати країну від російських окупантів. Був командиром взводу. Воював на Донецькому, Луганському, Херсонському, Харківському напрямках.
Коли Данило називав командирам назви населених пунктів, де він штурмував або тримав оборону, – всі завжди дивувалися, бо він був майже всюди.
Більше місяця тримав оборону в кільці під Харковом. Був на штурмах в Курульках, Зайцевому, Ольгівці, Солодкому, Кам’янці Харківської області, Краснопіллі, Студенку, Мазанівці, Синьківці, Майорську, Павлівках, Єгорівці, Долині, Вугледарі, під Кремінною, в Куп’янську і багатьох інших населених пунктах.
У червні 2023 року Данила було призначено командиром десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади.
Він був зразковим командиром. Як розповіли його побратими, Даня завжди піклувався про хлопців і ставився до всіх з розумінням. За тих дуже гидких обставин зміг зберегти честь і порядність. Був у пеклі тисячу разів, під його командуванням не була залишена жодна позиція. Він був дуже сміливим воїном.
Під час захисту нашої країни здобув кар’єрний ріст зі звання лейтенанта до капітана. Був відзначений почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», «За доблесну військову службу Батьківщині», Указами Президента України нагороджений медаллю «За військову службу Україні», відзнакою «Хрест пошани», орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня, Наказом міністра оборони України нагороджений іменною зброєю.
Данилу подобалося багато речей. Він дуже любив подорожувати, читати книжки про війну, аби вдосконалити свої знання, плавати. Займався боротьбою, регбі, дивився багато фільмів. Любив проводити час з близькими і безмежно любив свою сім’ю. Обожнював спонтанні рішення і пригоди – у цьому він був особливий. Йому дуже подобалося те, чим займався. Він горів військовою справою. Був відповідальний, рішучий, справедливий, але водночас – дуже добрим і розуміючим. Він не боявся нічого нового, завжди брався за все без вагань. Командир завжди вчив своїх хлопців усьому, що знав сам. Завжди вислуховував, підтримував, і навіть коли його відпускали додому, він не завжди їхав, говорив: «Тут – життя людей і я їм потрібен».
Він завжди вважав Україну найкращою і дуже пишався, що він – українець, що народився і живе саме тут. Даня дуже хотів відвідати Скандинавські країни і Грузію. Захоплювався культурою, історією і відважністю цих країн, бо вважав, що вони дуже схожі на нашу Україну.
Але… його доля склалася інакше…
Залишаючись вірним військовій присязі, Данило Пономаренко загинув 1 жовтня 2023 року в районі Куп’янська Харківської області, отримавши поранення, несумісні з життям.
У Героя залишилися кохана наречена та велика любляча родина, повідомили в мерії Білопілля.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ