У Глухові попрощалися із двома героями
18 травня глухівчани провели в останню путь двох загиблих на війні захисників.
Сергій Володимирович Сергієнко (23.01.1992 – 12.07.2023) повернувся додому на щиті.
Сергій народився і виріс у мальовничому, затишному селі Некрасове. Після закінчення місцевої загальноосвітньої школи продовжив навчання у Глухівському професійно-технічному училищі №15. Надзвичайно старанний і працьовитий хлопчина оволодів знаннями та навичками за всіма напрямками будівельної справи. Наділений талантом майструвати, свою трудову діяльність розпочав у будівельній галузі.
Добрий, веселий, щирий, відповідальний, з оптимістичними поглядами на життя завжди та кожному приходив на допомогу, підставляючи своє надійне плече.
У мирному житті мав багато захоплень, зокрема риболовлю. Пишався і дуже любив родину, у якій народився та зростав, кохану дружину та донечку. Мріяв про щасливе майбутнє. Та не судилося! Проклята повномасштабна війна, яку розпочала росія, так нещадно обірвала плани та мрії.
Коли прийшов час стати на захист Батьківщини, 1 грудня 2022 року приєднався до лав Національної гвардії України.
У червні 2023 року солдат Сергій Сергієнко виконував військовий обов’язок на пекельному Донецькому напрямку, у місті Слов’янськ.
12 липня 2023 року поблизу населеного пункту Кузьміне на Луганщині разом з побратимами під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий обстріл. З того часу вважався зниклим безвісти. Майже рік рідні плекали надію на повернення, шукали по шпиталях, серед списків полонених. На жаль, життя мужнього захисника обірвав ворожий снаряд. Надії, сподівання, мрії – все обірвалося… Їх знищив підступний ворог, російський окупант. Тепер наш Герой побачить Перемогу тільки з небес. Гірка ціна нашої Свободи та Незалежності.
Олег Олександрович Тищенко (30.10.1977 — 14.05.2024) народився в с. Уздиця. Навчався в Глухівському агротехнічному коледжі СНАУ за спеціальністю «Механік» та в Глухівському НПУ ім. О. Довженка на вчителя трудового навчання. Як працелюбна та творча натура, любив проводити дозвілля за малюванням, грою на баяні. Також захоплювався роботою з деревом, писав вірші. Він будував плани на майбутнє, мріяв жити та ростити дітей, але, на жаль, доля розпорядилася по-іншому: у липні 2022 року Олег пішов добровольцем до лав ЗСУ і поклав своє життя у боротьбі за свободу рідної країни.
У загиблого залишилися мати, батько, син та сестра. Старший брат вважається зниклим безвісти.
Поховали Олега у рідному селі Уздиця, де він народився.
Вічна пам’ять і слава!
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ