У Харкові автопробігом вшанували пам’ять бойового медика з Глухова Ігоря Редуна
На честь бойового медика 127 бригади тероборони Ігоря Редуна 29 квітня, у день його загибелі, у Харкові провели автопробіг. Акцію організували дружина Ігоря Анастасія, рохповідає Суспільне.Харків.
У рамках автопробігу два десятки авто — з прапорами із зображенням Ігоря — проїхали центром міста до Алеї Слави, де похований боєць.
До акції доєдналися побратими, посестри, родичі й друзі Ігоря Редуна.
Командир батальйону тероборони на позивний “Тарас” розповідає, що на останньому для Ігоря Запорізькому напрямку за вісім місяців він стабілізував близько 900 поранених бійців.
“Звісно, його дуже не вистачає. Наразі ми так і не поновили цю втрату. Є декілька бойових медиків у роті, де він служив, але таких, як “Ред”, мабуть, уже не буде”, — говорить комбат.
“Ред” був дуже добрим, чуйним хлопцем, справжнім побратимом, на якого завжди можна було спертися, завжди міг допомогти в скрутну хвилину, підняти настрій, заспокоїти. Він виховав у нас в роті кількох бойових медиків з нуля
Боєць на позивний “Князь” познайомився з Ігорем на його дні народження. Згадує, як відмовляв медика йти на штурм після тяжкого поранення руки.
“Він йшов попереду всіх. Коли ми були на важкому Запорізькому напрямку у 2023 році, він уже був з важким пораненням, яке дістав у Бахмуті, у нього рука не зовсім добре працювала. Але він повернувся в стрій. Я тоді вже був командиром роти, а він у мене був головним бойовим медиком роти. І командир поставив завдання висуватися на штурм біля села. Я йому сказав, мовляв, зважаючи на твої поранення, залишся. Він сказав: “Ні, я тебе не залишу й хлопців не залишу. Я буду з вами завжди поруч”. І от на кожен штурм, на який ми ходили, він завжди був поруч. Він витягав, допомагав людям. Витягав у найнебезпечніших ситуаціях”, — говорить “Князь”.
Ігор пів місяця не дожив до свого 32-го дня народження: “Напередодні загибелі він мені писав запрошував на день народження, тому що він мав їхати у відпустку до себе на шашлики. Але, на жаль, я приїхав уже на кладовище”.
Дружина полеглого бійця Анастасія Адамян-Редун розповіла, що пара мріяла про дітей.
“На жаль, ми не встигли. І я знаю, що він був би дуже гарним батьком, а я матір’ю, тому що ми кохали одне одного. Між нами була повага, що найголовніше. Він був такою людиною, що йому все треба було знати. Дуже любив вчитися, читати книжки, займатися спортом”, — розповідає Анастасія.
Торік петиція з проханням надати Ігорю звання “Героя України” набрала необхідні 25 000 голосів і нині перебуває на розгляді.
“Для мене було важливо закрити цю петицію. Це було дуже важко, але він вартує кожного голосу, і більше. І це не звання, де є сенс, а вони, герої наші, дають сенс цьому званню. Я вважаю, що кожен воїн, хто прийшов на захист нашої держави, нас, він уже за замовчуванням є “Героєм України”, — каже дружина полеглого захисника.
Ігор Редун: що відомо про полеглого захисника
Головний сержант Ігор Редун народився і виріс у Глухові Сумської області. Після закінчення школи, каже Анастасія, пішов до місцевого училища, потім — інституту, до початку війни у 2014 році вступив на навчання на прикордонника до центру підготовки молодших спеціалістів ДПСУ в Оршанці.
Після закінчення навчання на прикордонника Ігор Редун відправився воювати у зону АТО. Його направили на Луганщину, де військовий пережив російський обстріл Зеленопілля та вихід з оточення.
За даними дружини “Реда”, після того він воював у районах Старобільська, Марківки та Красної Талівки на Луганщині.
З осені 2015 року як інспектор продовжив службу в прикордонних військах на Харківщині, працював на пункті пропуску “Гоптівка”.
Тоді Ігор Редун спробував себе в IT-сфері, де працював після закінчення контракту, а також у 2016 році познайомився з майбутньою дружиною.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Ігор Редун доєднався до 228-го окремого батальйону 127-ї бригади ТрО.
29 квітня 2024 року “Ред” загинув поблизу Новодарівки на Запорізькому напрямку.