У начальника Сумської ОВА померла 94-річна мати

Артюх Валентина Фомівна народилась 1 січня 1930 року в селі Соснівка Кіровоградської області в шляхетній родині Павловських, представники якої брали участь у всіх сферах життя країни, зокрема громадській, освітній і, навіть, державній.

Серед них відомий український церковний діяч, Митрополит Української автокефальної православної церкви з 1930 року по 1936 рік – Павловський Іван Данилович, який маючи активну проукраїнську позицію, загинув внаслідок сталінського терору.

Її батьки, будучи справжніми патріотами України, на власному прикладі та залученні дівчаток, а їх в сім’ї було двоє, до активної діяльності, сформували у дітей повагу до батьків, любов до рідного краю та свого народу, ті орієнтири, які вони пронесли через все життя й, як головну цінність, передали нащадкам – дітям, внукам та правнукам.

Дитячі роки та юність Валентини Фомівни припали на важкий довоєнний та страшний воєнний час. Обороняючи рідну країну від нацистських загарбників під час Другої світової війни, загинув батько, згодом внаслідок тяжкої хвороби померла мати, і вона виховувалася дідусем й бабусею.

В 1947 році в біографії Валентини Фомівни стався новий життєвий етап: вона виходить заміж і становиться справжньою берегинею роду Артюхів. В шлюбі з бойовим офіцером, який розпочав шлях військового під час буремних років Другої світової, Артюхом Миколаєм Степановичем, народились донька Лариса й син Володимир. Всі наступні роки вона була вірним другом, надійною опорою та підтримкою чоловіку.

Завдяки силі, терпінню та мужності, а також взаємоповазі та любові, яка царила в їх родині, подружжя разом здолали певні складності армійського побуту офіцерських родин, зберегли та продовжили справжній родовід українських воїнів, які свідомо зробили своєю професією захист рідної країни, народу, сім’ї протягом наступних поколінь.

Вирізняється життєвий шлях Валентини Фомівни і вагомістю її справ під час служби в державних органах, яким вона присвятила понад 50 років. Здобувши вищу освіту в фінансово-економічний інституті, вона впевнено рухалась вгору кар’єрними сходами та займала керівні посади. Її чесне й віддане служіння Батьківщині, знання й активна життєва позиція здобули авторитет серед колег.

За державне будівництво, активну громадську діяльність, професіоналізм, а також за інші заслуги перед Україною вона була заохочена 45 різноманітними відомчими відзнаками та численними почесними грамотами. Справжня патріотка, вірна своєму слову та своїй Державі – вона завжди була прикладом честі, гідності та відповідальності.

…Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити біль, коли зупиняється серце найріднішої людини, яка віддавала всю свою любов, підтримувала та завжди знаходилася поруч. Світлий, добрий спомин про Валентину Фомівну буде жити в серцях тих, хто її знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із нею. Людина з сильним духом і світлою душею, жіноча доля якої тісно пов’язана з долею України, назавжди залишиться у нашій пам’яті…

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ