У Ромнах попрощалися із ветераном Олексієм Хачком
Трагічна звістка про смерть українського Захисника — Олексія Андрійовича ХАЧКА, який пройшов довгий бойовий шлях та повернувся до мирного життя, знову зібрала роменців у спільній жалобі.
У день прощання, 17 квітня 2026 року, Алея Слави сповнилася тихим смутком — Роменська громада зібралася, аби з честю та глибокою повагою провести в останню путь Олексія ХАЧКА.
Цього дня на церемонію прощання прийшли рідні, друзі, односельці, побратими, представники громади й духовенства, щоб віддати шану Захисникові. Кожен із присутніх схилив голову перед його світлою пам’яттю, розділяючи гіркоту втрати…
Літію за захисником відслужили священнослужителі Православної церкви України, після чого під супровід оркестру та журливу мелодію «Плине кача», серед майоріння синьо-жовтих прапорів, Героя провели в останню земну дорогу.
Олексій Андрійович ХАЧКО народився 29 березня 1966 року в селі Галка Роменського району. Закінчив 8 класів Галківської школи. У 1983 році вступив до Сумського машинобудівного технікуму. У 1987 році проходив строкову військову службу в Мінську.
Понад 20 років працював на ВАТ «Роменський завод «Поліграфмаш» — токарем та зварником. Був майстром своєї справи, мав «золоті руки».
У 1988 році одружився. Разом із дружиною виховали двох дітей — сина та доньку. Олексій був турботливим і люблячим батьком, для якого родина завжди залишалася найвищою цінністю.
Працював на заводі Кобзаренка, виїжджав на заробітки за кордон, де брав участь у будівельних роботах.
У 2019 році підписав контракт на службу в зоні АТО. Служив старшим стрільцем-оператором у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців на Донеччині.
Наприкінці січня 2022 року контракт завершився, однак 18 березня 2022 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, де проходив службу в Роменській територіальній обороні.
За час служби обіймав різні посади в підрозділах ЗСУ, останнім місцем служби була 109-та окрема бригада територіальної оборони, мав військове звання солдат.
З 2022 по 2023 рік захищав Сумський напрямок, упродовж наступних років — Донецький, зокрема на напрямках Покровська, Дружківки та Краматорська. Мав позивний «Старий». Серед побратимів користувався глибокою повагою та заслуженим авторитетом.
Олексій Андрійович вирізнявся спокійною вдачею, був стриманим і виваженим. Попри труднощі служби, знаходив можливість підтримувати зв’язок із родиною та щиро дбав про своїх близьких.
У травні 2025 року проходив лікування після поранення, за станом здоров’я був визнаний обмежено придатним до служби.
За мужність і відданість державі був відзначений нагородами: медаллю «За відвагу» (26 жовтня 2024 року), відзнакою «За мужність», а також орденом Міністерства оборони України «За військову службу» (14 травня 2025 року).
29 березня 2026 року Захиснику виповнилося 60 років. Після завершення служби він повернувся додому та вийшов на заслужену пенсію.
Але доля мала свої плани на життя чоловіка…
16 квітня 2026 року Олексій Андрійович ХАЧКО помер від гострої серцево-судинної недостатності у лікарні.
Герою назавжди 60…
У глибокій скорботі залишилися рідні: дружина, син, донька, двоє онуків та дві рідні сестри.
Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях — як про Захисника, який гідно служив Україні, стояв на її захисті та до останнього залишався відданим своїй Батьківщині та українському народові, повідомили в мерії Ромен.
Вічна і світла пам’ять Герою – Олексію Андрійовичу ХАЧКУ!
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ