У Ромнах попрощалися з військовим Дмитром Пономаренком
Сьогодні Роменська громада знову оплакує свого мужнього Захисника.
Дмитро Олексійович Пономаренко народився 15 січня 1987 року у м. Ромни. Закінчив 11 класів у Роменській школі №3, потім працював вантажником у супермаркеті «Оазис».
Строкову службу Дмитро проходив півтора роки у Києві. Після служби у армії повернувся до рідного міста Ромни. Згодом юнак вивчився на електрика у м. Суми. Потім розпочав працювати у «Сумиобленерго» електрослюсарем, де пропрацював до кінця 2013 року.
Коли агресор увірвався на Схід України, Дмитро на початку 2014 року став на захист Батьківщини, отримавши повістку від Роменського військкомату. Він з гідністю виконував військовий обов’язок у складі 27-ої реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. Дмитро Олексійович разом з побратимами пройшов важкі бої у Луганській та Донецькій областях. Чоловік був учасником АТО та мав посвідчення УБД.
У 2016 році Дмитро заключив контракт і продовжив захист України у складі 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького на посаді зенітника-навідника. У складі цієї частини старший солдат Дмитро Пономаренко безпосередньо надавав відсіч і стримував збройну агресію РФ в Донецькій та Луганській областях. Був на Бахмутському та Соледарському напрямках, перебуваючи у складі оперативно-тактичного угруповання «Соледар».
Рідні згадують Дмитра як доброго чуйного та безвідмовного чоловіка, який завжди радий прийти на допомогу. За ці всі роки військової служби він мало бував вдома. Були такі часи, що чоловік за рік був вдома лише до 15 днів. Ніколи ні на що не скаржився, завжди говорив рідним: «У мене все добре, аби лише вигнати ворога з України!»
Побратими говорять, що Дмитро був справжнім Воїном, добре володів військовою справою, дали йому позивний «Парамон».
За більше ніж десять років постійної військової служби у Дмитра сильно підірвалося здоров’я. Останні два місяці проходив лікування та реабілітацію у Львові та Ужгороді.
На початку червня 2025 року після операцій військовослужбовець повернувся до військової частини. Дмитро мав намір продовжувати боронити Україну від ворога разом з побратимами. Але доля мала інші плани…
27 червня 2025 року зупинилося мужнє серце зенітника-навідника 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, старшого солдата Дмитра Олексійовича Пономаренка, не витримавши суворих воєнних буднів…
Воїну навіки 38 років…
Без люблячого сина залишилися батьки, без турботливого брата – сестра та племінники…
Вічна пам’ять і слава!
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ