У Ромнах попрощалися з військовим Олександром Сіваком
Сьогодні на Алеї Слави Роменська громада провела в останню путь відважного Захисника України Олександра Вікторовича Сівака, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі.
Олександр Вікторович Сівак народився 1 жовтня 1983 року в місті Ромни.
Закінчив 11 класів Роменської загальноосвітньої школи №4.
5 листопада 2001 року пішов на строкову військову службу до 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України в місті Києві, яка здійснює охорону об’єктів Генштабу та супровід вищих посадових осіб.
Після проходження строкової служби працював два роки в НГВУ «Охтирканафтогаз» (ПАТ «Укрнафта») у місті Охтирка на посаді помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ.
Згодом розпочав трудову діяльність у будівельній сфері в Києві. Саме в столиці відкрив новий етап життя — створив родину, в якій з любов’ю та турботою виховували сина.
Рідні пам’ятають Олександра як комунікабельну, доброзичливу, врівноважену та уважну людину, на яку завжди можна було покластися. Він був відповідальним чоловіком. Любив риболовлю і створення затишних місць для відпочинку, де знаходив спокій і натхнення.
Брат Героя віддано боронить Україну з 2016 року, а батько в 2015 році брав участь у захисті Донецького аеропорту. Для Олександра вони були прикладом незламної сили духу.
Олександр двічі проходив військово-лікарську комісію, маючи певні обмеження за станом здоров’я. Попри це, 10 червня 2024 року він мобілізувався на військову службу, обравши боронити Батьківщину від ворога.
Навчання проходив у Житомирській області за спеціальностями «Зв’язківець» та «Водій-електрик радіорелейної станції». Після завершення навчання обійняв посаду водія-електрика радіорелейної станції 1-го взводу зв’язку роти зв’язку командного пункту польового вузла зв’язку 152-ї окремої єгерської бригади. Серед побратимів Захисник мав позивний «Сет».
Мати щодня писала синові, а коли 19 жовтня 2024 року він не відповів на її повідомлення, вона звернулася до військової частини. На жаль, 25 листопада 2024 року близькі Воїна отримали офіційне сповіщення про його зникнення безвісти.
Дев’ять місяців невизначеності, очікування й надії…
19 березня 2025 року відбувся обмін тілами загиблих військовослужбовців. Згодом у Львові було проведено судово-медичну експертизу, яка підтвердила співпадіння… Та лише 27 липня рідні отримали офіційне повідомлення. Ця звістка стала найстрашнішим ударом для рідних, наповнивши їхні серця невимовним сумом.
18 жовтня 2024 року водій-електрик радіорелейної станції, солдат Олександр Сівак загинув виконуючи бойове завдання в районі міста Селидове Покровського району Донецької області.
Воїну назавжди 41…
Без найріднішої людини залишилися батьки, син, дружина та брат.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ