У Ромнах попрощалися з воїном Анатолієм Юрченком
Попрощатися із загиблим Героєм прийшли рідні, близькі, друзі, керівництво громади, військовослужбовці, духовенство, односельці, і всі небайдужі, які прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини.
Під звуки оркестру провели траурний кортеж із домовиною Анатолія Юрченка в останню дорогу – до рідного села Малі Бубни.
Народився Анатолій Юрченко 26 червня 1977 року в с. Малі Бубни Роменського району.
Після закінчення 8 класів місцевої школи, повну загальну середню освіту здобув у Гришинській школі.
Потім вступив до Кременчуцького льотного училища цивільної авіації, де й здобув звання лейтенанта.
2 жовтня 1999 року побудував щасливу сім’ю. Разом з дружиною виховали сина, якому прививали любов до України та її народу.
Все своє життя Анатолій Васильович пропрацював в НГВУ “Охтирканафтогаз” на посаді оператора видобутку нафти і газу.
Анатолій мав золоті руки, займався бджолярством – це була його улюблена справа. Також любив риболовлю та дуже добре на цьому розумівся. Разом з братом займався обробітком землі в рідному селі, місце обрав невипадково, адже саме тут минуло все його дитинство.
Але війна змінила все…
З початку повномасштабного вторгнення Анатолій не зміг спокійно сприймати події, які відбувалися у найскладніші для України часи. Він прийняв ствердне чоловіче рішення і прибув до місцевого військкомату.
30 квітня 2022 року був направлений на навчання та бойове злагодження в Київську область, а згодом – Анатолія Юрченка призначено командиром взводу та направлено на передову лінію фронту у складі 115 окремої механізованої бригади.
Керівники цінували Анатолія як професіонала, а підлеглі поважали, як надійного командира. Анатолій брав участь у складних бойових завданнях, міцно тримав зброю, знищував російських агресорів в Донецькій та Харківській областях.
Протягом служби Анатолій Юрченко чотири рази отримував поранення, але після лікування та реабілітації завжди повертався до своїх побратимів, продовжуючи боронити Україну.
Згодом отримав посаду заступника командира роти. Керував боями, йшов попереду та вів за собою, не даючи ворогу отримати перевагу і не відступаючи. Він розумів, що на війні час набуває особливого значення, особливо, коли намагаєшся виграти його у смерті.
Напередодні 10 грудня Анатолій попередив дружину, що йде на завдання, казав, що коли не буде зв’язку, то значить, сіла батарея. Ранкова розмова 10 грудня і чотири дні тиші… Родина до останнього вірила та сподівалася, що Анатолій живий, бо такі бойові виходи і відсутність зв’язку вже були. Але, на жаль, дива не сталося.
10 грудня 2023 року Анатолій Юрченко загинув у бою за Батьківщину, під час виконання бойового завдання по знищенню сил противника, отримавши поранення не сумісні з життям поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.
Анатолій відчайдушно протистояв ворогові, зупиняючи ворожу навалу, боронячи рідну Україну, боронячи всю свою велику родину, друзів, боронячи весь український народ від клятих російських загарбників.
На превеликий жаль, хоробре серце нашого Захисника навіки зупинилось на полі бою.
Тепер йому навіки 46 років…
Вдома на нього чекали мати, дружина, син, сестра…
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ