Шеремет Олександр Миколайович народився 16 липня 1970 року в багатодітній родині у селі Загребелля Роменського району. Навчався у Пустовійтівській загальноосвітній школі, потім у Недригайлівському вищому професійному училищі та Глухівському коледжі Сумського аграрного університету.

Протягом трьох років Олександр проходив строкову службу на Курильських островах, обіймаючи посаду штурмана-електрика. Після повернення додому майже рік він працював на керівній посаді у колгоспі села Сененкове. Трудовий шлях продовжив на заводі «Слобожанська будівельна кераміка». Працював на цегляному заводі в Амурській області. Саме в цей час Олександр зустрів свою майбутню дружину. Вже через два роки, коли Олександр разом з дівчиною повернувся на Батьківщину в с. Загребелля, вони одружилися та створили міцну родину.

Олександр Шеремет, працюючи в Роменському районі електричних мереж, був обраний сільським головою Плавинищенської сільської ради. Відданий справі та цілеспрямований, він очолював сільську раду 15 років. Потім працював головним енергетиком ТОВ ТАС «АГРО ПІВНІЧ» в с. Харкове Чернігівської області.

З 2014 року Олександр Миколайович активно займався волонтерською діяльністю. За цей період здійснив більше 100 поїздок на фронт. Разом з однодумцями був причетний до встановлення Стели загиблим воїнам АТО в місті Ромни. Був членом громадської організації «Патріоти Роменщини».

З перших днів повномасштабного вторгнення захищав рідне місто у складі добровольчого формування. А вже 1 січня 2023 року Олександр Шеремет добровільно вступив до лав 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Пройшовши фахові курси в Полтаві, Олександр отримав спеціальність оператора безпілотних ударних авіаційних комплексів. Захищав Україну на Донецькому та Харківському напрямках.

Воїн гідно виконував свій військовий обов’язок та вірив у світле майбутнє країни. На жаль, з серпня 2024 року Олександр вважався зниклим безвісти. Після проведення ідентифікації у березні 2025 року підтвердилося найстрашніше…

23 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання у н.п. Веселе Ізюмського району Харківської області старший сержант Шеремет Олександр загинув, захищаючи рідну землю.

Українському Герою назавжди 54…

У нього залишилися мама, дружина, двоє синів, донька, сестри, брат. Любов до рідної землі та відповідальність за країну передалися його дітям. Вони продовжують батькову справу: старший син став офіцером Повітряних сил, молодший навчається на льотчика.

Друзі згадують Олександра як доброго, розумного, мужнього захисника й патріота. Він був турботливим сином, люблячим чоловіком і батьком, надійним товаришем. Олександр Шеремет прожив достойне життя, відзначене працею та відданістю Україні.

Вічна пам’ять і слава!