У Ромнах провели в останню путь штурмовика Сергія Веретіна
Сьогодні Роменська громада зустріла мужнього сина України з війни. Та, на жаль, не з радісною Перемогою. Сергій ВЕРЕТІН повернувся додому «на щиті».
Чимало людей зібралося на Алеї Слави, аби навколішки, спільною молитвою вшанувати подвиг воїна, який захищав Україну, рятував побратимів та наближав нашу Перемогу – ціною власного життя. Віддати шану мужньому захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі, керівництво громади, священнослужителі, бойові побратими та вдячні земляки.
Схиливши голови усі присутні у великій скорботі ставали на коліна та покладали квіти перед жалобною процесією…
Народився Сергій ВЕРЕТІН 28 червня 1985 року в с. Глинськ Роменського району. Закінчив 9 класів місцевої школи, далі здобув середню освіту за спеціальністю «тракторист». Після закінчення навчання, пройшов службу в армії. Потім Сергій познайомився зі своєю майбутньою дружиною, з якою у 2010 році одружились, створили сім’ю та переїхали до м. Ромни. Працював у ТОВ «Нафтозахист» та на Роменському заводі «Тракторозапчастина». У 2015 році Сергій ВЕРЕТІН був учасником АТО. Протягом року Сергій гідно та рішуче давав відсіч ворогові у важких боях. Сергій мав позивний «Водолаз», бо мав допуск до спусків під воду. Під час активних бойових дій, коли був зірваний міст, Сергій робив водолазні спуски під воду. Тоді доля вберегла нашого Героя. І він повернувся до мирного життя, продовжив працювати в ТОВ «Нафтозахист», згодом працював на литтєвій машині для виготовлення взуття ТОВ «Таланпром».
Колеги згадують Сергія як чесного, відповідального, справедливого та працьовитого. У 2017 році, до Дня працівників легкої промисловості, Сергія було нагороджено грамотою від ТОВ «Таланпром» за плідну працю. Сергій захоплювався мотоциклами, мопедами, займався їх ремонтом. Сергій мав “вогняне” почуття гумору, співав, танцював, читав реп. Друзі називали його душею компанії, цінували його за відчуття справедливості, безкорисливість, відвертість, вміння підтримати у важку хвилину. Але головним для нього в житті була родина і дружина. Він був чоловіком, з яким було нічого не страшно.
24 лютого, після того, як російська авіація обстріляла міста України, а колони ворожої бронетехніки прорвали кордон, Сергій одним із перших переступив поріг військкомату. Пройшов місячне навчання в Чернігівській області, був командиром бойової машини, у складі 117 окремої бригади 152 батальйону ТРо боронив Сумський кордон. У лютому 2024 року бригада Сергія була перекинута на схід – Лиманський напрямок. Будучи у пеклі війни, Сергій сміливо йшов попереду і вів за собою бійців. Завдяки Сергію, його підтримці, побратими не опускали руки. Хоч в 2015-му доля вберегла Сергія, та в 2024-му у великій битві за Україну у степах Донбасу його душа полинула у засвіти… За 4 дні до загибелі, Сергій перевівся в 3-тю окрему штурмову бригаду, щоб добровольцем підти на штурм. 4 березня Сергій в останнє зателефонував дружині, повідомивши, що йде на бойовий вихід…. Так з нього і не повернувся… 5 березня 2024 року Сергій ВЕРЕТІН загинув під час виконання бойового завдання по утриманню позицій від ворожого наступу у зоні проведення бойових дій під час ворожого артилерійського обстрілу.
У Сергія залишилися батьки, дружина та 2 брати. Тепер йому навіки 38 років.
Вічна пам’ять та слава нашому Захиснику!
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ