У Шостці попрощалися із двома захисниками, які підірвалися на міні

Бовтун Максим Віталійович народився 19 червня 1985 року в селі Кренидівка Шосткинського району у багатодітній родині, де зростав наймолодшим із трьох дітей. Навчався у Кренидівській школі, де здобув неповну середню освіту. Після закінчення 9 класу вступив до Глухівського коледжу та опанував професію механіка.

Максим із юних років захоплювався технікою, особливо любив мотоцикли. Його пристрастю також були риболовля та полювання. Працював в охоронній фірмі у місті Києві, а також водієм.

У житті наш земляк був щирою, товариською та надзвичайно енергійною людиною. Завжди залишався душею компанії, умів підтримати, допомогти, подарувати гарний настрій. Любив подорожувати, цінував спілкування з рідними та друзями, обожнював своїх племінників і понад усе любив життя.

1 жовтня 2024 року чоловік був призваний на військову службу за контрактом. Мав звання солдата та проходив службу на посаді радіотелефоніста. Побратими знали його за позивним «Енштейн». Захищав Україну на Сумському напрямку.

Його найбільшою мрією було якнайшвидше завершення війни та повернення додому, до рідних і близьких…

Війна забрала ще одне життя справжнього патріота!

21 травня 2026 року Максим Бовтун, вірний воїн своєї країни, загинув внаслідок підриву на міні невизначеного типу, встановленій диверсійно-розвідувальною групою противника.

Світла пам’ять про Максима назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав.

Вічна шана та слава Герою України!

Небилиця Євген Григорович народився 24 травня 1992 року в селі Биріне Новгород-Сіверського району Чернігівської області у дружній родині, де зростав разом із братом Олександром.

Навчався у Бирінській загальноосвітній школі №1, де здобув повну середню освіту. Після закінчення школи вступив до Шосткинського професійно-технічного училища №10 та опанував професію електрогазозварювальника.

Ще з дитинства Євген цікавився риболовлею та спортом, і ці захоплення залишилися з ним на все життя. Проходив строкову військову службу в Автономній Республіці Крим. Після служби працював у Шосткинській виправній колонії №66 та в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31».

26 жовтня 2018 року Євген прийняв присягу та підписав контракт на військову службу. Він був справжнім патріотом, мужнім захисником своєї держави. Мав позивний «Жук», звання сержанта та проходив службу на посаді старшого розвідника. Боронив Україну на Сумському та Чернігівському напрямках. Був нагороджений відзнаками «10 років сумлінної служби» та «Учасник бойових дій».

Для рідних та друзів Євген назавжди залишиться чесною, відкритою, доброю та світлою людиною. Він був найкращим чоловіком і батьком, безмежно любив дружину Вікторію та донечку Софійку. Найбільшим щастям для нього було обійняти своїх дівчат, провести час із родиною, побачити, як росте й танцює його донечка. Заповітною мрією Захисника було жити у мирній країні, подорожувати разом із сім’єю та бути поруч із найдорожчими людьми.

21 травня 2026 року Євген Небилиця, вірний син України, загинув внаслідок підриву на міні невизначеного типу…

Світла пам’ять про Євгена назавжди житиме у серцях рідних, побратимів, друзів та всіх, хто його знав.