У Шостці попрощалися із захисниками Вадимом Вишневським та Олександром Матлаєм
Шосткинська земля знову омивається гіркими сльозами, відійшли у вічність двоє вірних синів України – Вадим Вишневський та Олександр Матлай. Сьогодні захисників провели в останню путь.
Вишневський Вадим Вікторович
Народився 13 січня 1970 року в місті Шостка. Навчався у школі № 12, був гарним учнем – уважним, старанним, допитливим. Після закінчення 8 класів вступив до Шосткинського ПТУ-13 (зараз – Шосткинський центр професійно-технічної освіти) на спеціальність «Контрольно-вимірювальні прилади та автоматика». Тут він здобув професію та знайшов багато друзів, у вільний час захоплювався волейболом.
Після закінчення училища Вадим проходив строкову армійську службу, у складі військово-повітряних сил (був водієм). Після армії чоловік повернувся до рідної Шостки, почав працювати на знаменитій «Свемі». Одружився. За словами рідних і друзів, Вадим Вікторович завжди намагався дати родині найкраще, був гарним чоловіком і батьком. Особливою радістю останніх років для нього стало народження онучки, яку він дуже любив і носив на руках.
Шосткинець мріяв про свій дім, під дахом якого буде збиратися їх велика та дружня родина. Після придбання будинку Вадим невтомно продовжував будівництво та ремонт, все робив власними руками. Йому дуже подобалось займатись садівництвом, вирощувати та збирати врожай.
Вадим Вікторович завжди працював, не міг лінуватися та сидіти на одному місці. Він був майстром на всі руки та брався за будь-які завдання, підходив до роботи відповідально. Також він був одним з найкращих покрівельників у місті. Серед його робіт – декілька церков та багато будинків у Шостці. Інший талант – це здатність дружити. Як дуже товариська і доброзичлива людина, він мав багато друзів та знайомих. Всім намагався допомогти і підтримати.
На захист Батьківщини Вадим Вікторович був призваний був 29 березня 2024 р. За бойовий позивний обрав «Вишня» (так його називали друзі ще з дитинства). Перед прощанням з рідними сказав: «Йду захищати своїх дітей і рідну землю»… На фронті користувався повагою побратимів. Сьогодні вони з болем і смутком згадують солдата на позивний Вишня: «Вадим був безвідмовним, ніколи не ухилявся від поставлених бойових задач. Він був людиною слова «сказав-зробив», завжди протягував руку допомоги побратимам. Цінувався за свою чесність і був душею нашого колективу».
Кожного дня рідні дзвонили до Вадима, намагалися підтримати добрим словом. Він також при першій нагоді телефонував сім’ї. Останній раз наш земляк спілкувався з дружиною та сином 10 жовтня – зателефонував перед бойовим завданням. Розраховував повернутися через кілька днів і одразу ж передзвонити… Це була єдина обіцянка своїй родині, яку чоловік не виконав…
Солдат Вишневський Вадим Вікторович героїчно загинув 13 жовтня 2024 року, на Покровському напрямку – під час виконання службових завдань, пов’язаних з захистом незалежності та цілісності України…
Матлай Олександр Васильович
Народився 28 жовтня 1979 року у м. Новгород-Сіверський Чернігівської області. Навчався у Шосткинській школі № 1, після закінчення якої вступив до місцевого ПТУ-10 та отримав професію електрика.
Недовгий час Олександр працював на одному з підприємств міста, потім став студентом найпрестижнішого вишу України – Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (спеціальність «Фінанси, банківська права та страхування»). Після здобуття вищої освіти Олександр тривалий час працював у банківській сфері м. Києва. У вільний від роботи час захоплювався автомобільною технікою.
Після початку повномасштабного російського вторгнення шосткинець вступив у ряди Київської ТРО, охороняв блокпости. Восени 2023 року приєднався до добровольчого батальйону «Сонечко» – спецпідрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України. В якості бойового позивного обрав «Макларен». Назва відомого бренду гоночних автомобілів (McLaren) ідеально пасувала Олександру – жвавому, запальному, діяльному, товариському. Ось що писали фронтові побратими про нього на своїй сторінці Фейсбук: «Від Макларена ніхто і ніколи не чує якихось відмазок чи небажання по роботі. Саша з числа тих, хто постійно «на чеку», навіть якщо трохи хромає. Скоріш приховає недугу аби тільки піти з Братчиками «на роботу». І рука в Макларена не здригне! Приймав участь в багатьох знакових операціях. Сильний духом Воїн! Надійний побратим! Герої серед нас.». За зразкове виконання службових обов’язків, відданість Батьківщині та патріотизм Олександр Матлай нагороджений відзнакою ГУР «Україна – понад усе!», нагрудним знаком «Ветеран війни – Учасник бойових дій».
Він пройшов величезний шлях війни у складі ДРБ «Сонечко» – бої в Харкові, Запоріжжі, Вовчанську. Наступним випробування для нашого земляка став ворожий полон, у якому наш земляк перебував з травня по листопад 2024 року. Після звільнення стан здоров’я Олександра Васильовича був дуже складний і потребував тривалої реабілітації, операції на серці та нижніх кінцівках. Після повернення з госпіталю чоловік певний час жив у батьків, потім – у Києві. Родичі розповідають: «Саша наче передчував власну смерть… Вирішив при житті віддати браттям по зброї все, що міг. Подарував батальйону навіть свій улюблений позашляховик Mitsubishi Pajero Sport. Понівечений російськими катами, він боровся за кожний день свого життя, але не судилося…
11 серпня цього року Олександра Матлая не стало – не витримало здоров’я. У чоловіка залишився дорослий син і батьки-пенсіонери, в яких він був єдиною дитиною…
«Тримай небо, Брате!», – звертаються до Олександра його фронтові побратими.
