У Шостці попрощалися з командиром піхотної роти Олександром Нечипоренком
Сьогодні, 10 травня, Шосткинщина прощалася з земляком, захисником України Олександром Михайловичем Нечипоренком. Чоловік став на захист Батьківщини у перші дні повномасштабної війни, загинув у бою на Донеччині. Трагічну звістку повідомив міський голова Микола Нога.
Нечипоренко Олександр Михайлович народився 27 грудня 1968 року в с. Ображіївка Шосткинського району. До 7 класу хлопчик навчався у сільській школі, потім – у ЗОШ № 3 міста Шостка. З дитинства Олександр ріс активною дитиною, цікавився спортом, відвідував секцію боксу та брав участь у змаганнях. Після здобуття середньої освіти юнак поступив до індустріального інституту у м. Кам’янське Дніпропетровської області (колишній Дніпродзержинськ). Тут він пройшов військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.
Під час навчання Олександр зустрів свою кохану дівчину Тетяну та одружився, через деякий час у подружжя народилася донечка Анастасія. Після закінчення вишу родина Нечипоренків повернулася до Шостки, де народилася друга донька Олександра. Тривалий час чоловік працював підприємцем в галузі роздрібної торгівлі, потім присвятив себе будівництву та ремонту житлових приміщень.
Олександр Михайлович працював у багатьох країнах, ніколи не схиляв голову перед труднощами. Відповідальний, старанний, наполегливий, компетентний – саме таким запам’ятали Олександра Нечипоренка його рідні, колеги та друзі. Його завзятість у праці надихала інших, була прикладом для багатьох. Він був людиною світлої вдачі – комунікабельний, добрий, щедрий, справедливий, чесний, душа компанії. Вмів поважати людей і ставитися до кожного з відкритою душею та допомагати від щирого серця. Дуже любив життя і ніколи не скаржився. Любив свою роботу. Цінував і піклувався про дружину та двох донечок, кохав і був коханим. Був люблячим чоловіком, батьком і дідусем – головою дружньої родини, її надійною підтримкою та мудрим порадником. З юності та до останніх хвилин життя він залишався лідером, готовим брати на себе ініціативу та відповідальність. Як би важко не було, Олександр Михайлович любив повторювати: «Дорогу здолає той, хто йде!».
З початком повномасштабної російської агресії став на захист України. З квітня 2022 року був призначений командиром взводу роти охорони, у вересні цього ж року переведений до мотопіхотної бригади (виконував обов’язки командира взводу батальйону, пізніше – призначений заступником командира роти з МПЗ). Після сформування новоствореного піхотного батальйону Олександр Нечипоренко був призначений командиром піхотної роти, воював на Донецькому напрямку. За сумлінну службу та високий патріотизм нагороджений похвальними грамотами та нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».
5 травня капітан Нечипоренко Олександр Михайлович героїчно загинув у бою, при захисті Батьківщини…
Доземний уклін воїну Світла! Доземний уклін родині Нечипоренків, яка віддала найдорожче заради Перемоги України…
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ