У Сумах п’ятий рік не можуть визначитися з пам’ятником Героям Небесної сотні
У міськраді знову намагалися вирішити, що робити з пам’яттю про полеглих героїв у ході Революції гідності 2013-2014 років. І знову нічого не вирішили. Хоча минулого року ставилася чітка задача – до Дня міста у цьому році вже збудувати на місці колишнього скверу Федька на вул. Петропавлівській пам’ятник.
Про перипетії чергового конкурсу на своїй сторінці у Фейсбуці написав сумський архітектор Сергій Рибачок.
«Був собі у Сумах скверик, де стояв бюст якомусь більшовицькому кренделю, прибрали… Вирішила міська влада на цьому місці зробити сквер в якому вшанувати пам’ять героїв майдану і об’явила конкурс. Більш ніж півроку вовтузилися, чотири рази збирали журі, наради в архітектурі за участю громадських активістів, архітекторів, дизайнерів, художників, скульпторів… але так і не змогли визначити переможця. Нарешті вимушено прийняли начебто соломонове рішення – створити дві команди, одна на чолі з архітектором, а друга із скульптором, і нехай ліпша концепція буде визначена для розробки проекту і реалізації. Начебто доцільна, виважена думка. Так то воно так, але трошечки не так… Критерії і параметри до предмету розробки так міська влада в особі управління містобудування та архітектури знов не визначила, щось «взагалі про взагале»…
До речі, до честі згаданих двох команд фахівців, роботу вони виконали на відмінно. І от учора надали її на розгляд журі, керівників міста і представників громадських організацій.
Отже, про неповороткість організаторів конкурсу ближче до ночі… Зараз про самі роботи.
Оскільки ніяких засадничих критеріїв керівництво міста не змогло виразно сформулювати автори на власний розсуд створили дві принципово різних концепції. Обидві виконані професійно і переконливо. Одну концепцію, назвемо її «скульптурною», створили скульптор Олег Прокопчук з архітектором Євгеном Знайдушко, іншу, надамо їй назву «архітектурна», архітектори Юрій Харченко і Олексій Антонець.
Скульптурна концепція, як на мою думку, базується на уявленні, що пам’ять про таку подію як Майдан треба увіковічити в монументальній скульптурі з високим рівнем узагальнення і символізму на кшталт пам’ятників радянської епохи. Роль основного акценту надано величезній, майже п’яти метровій експресивній фігурі з козацькими рисами. Ця скульптура тяжіє над сквером, майже не залишаючи йому простору. Фоном є стіна з іменами полеглих, яка стоїть на деякій відстані від фігури.
Архітектурна концепція направлена на створення просторового громадського середовища в якому всі елементи: бруківка, освітлення, озеленення, пам’ятний знак, дитячий майданчик спрямовані емоційно впливати на відвідувача скверу. Значимість ідеї Майдану міститься в великих світлових екранах з фотографіями подій і в павільйоні з своєрідним фотомартирологом полеглих героїв Майдану.
Естетика і потенційний емоційний вплив на глядача у концепцій настільки різниться, що дійти якогось консенсусу у виборі пріоритетного рішення мабуть неможливо без внутрішнього конфлікту всіх причетних до прийняття рішення. Тому знов організатори озвучили ніяку, за своєю суттю, пропозицію – роботи занести до управління архітектури, щоб «вилежалися»… з надією «що саме розсмокчеться».
Коротше, у міста немає стратегії вирішення містобудівних завдань, що стосується і вміння організовувати і чітко формулювати умови архітектурних, мистецьких і просторових конкурсів. А може це і нікому і не потрібно, якось тишком-нишком «між крапельок»…
Що робити? Управлінню архітектури і містобудування активно, якомога частіше залучати фахових радників, професіоналів у своїй царині, для генерування ідей облаштування простору міста і організації ефективного процесу поліпшення оточувального міського середовища. Тим більше, що такі активні фахівці поки ще не всі вимерли… та й розумна молодь ще деінде жевріє…» – написав архітектор.
