За інформацією Сумського територіального центру комплектування, старший розвідник розвідувального відділення батальйону спецпризначення Національної гвардії Артем Артеменко загинув 29 листопада в Сєвєродонецькому районі на Луганщині. Віддати шану полеглому воїну до Свято-Георгіївського Храму прийшли його рідні та знайомі.

“Я його з дитинства знаю, з народження. Часто спілкувались, часто. Раніше однією сім’єю були, це близька людина”, — розповів родич Артема Артеменка Ігор Стрижов.

Артем Артеменко закінчив Сумський фаховий коледж Національного університету харчових технологій, розповіла Людмила Торяник: “Я його вчила. Веселий, активний, дуже життєрадісний. Людина, в першу чергу, яка завжди прийде на допомогу, підтримає всіх”.

Провести в останню путь загиблого військовослужбовця приїхали його бойові побратими. “До нього взагалі ніяких претензій: ні по дисципліні, ні по службі. Він завжди йшов перший, справжній воїн своєї країни. Сміливий, щирий. На завдання ми разом виходили, загинув він від кулі снайпера, як справжній воїн зі зброєю в руках”, — сказав командир загиблого Віталій Доценко.

Із Павлом Савіськом прощалися у церкві Святих новомучеників та сповідників Слобожанських.

“Це моя рідня. Ми виросли в одному селі, вчилися в одній школі, спілкувались. Він має сім’ю: жінка, дочка. Дочка вже доросла. Дуже добра людина була. І в спілкуванні і в помочі якійсь. Запам’ятається дуже доброю людиною”, — розповіла троюрідна сестра Павла Савіська Наталія Демиденко.

“Ми більше з ним, як товариші були. Я його запрошував до себе на роботу, я тут працюю в школі. Він і прийшов, його хотіли взяти, але вручили повістку, не попав. Жалкую: аби попав до нас на роботу, то може б, залишився живий. А так.. ДРГ і погиб. Взагалі, коли не стосується тебе, якось воно наче в стороні, але коли хорониш рідних — це дуже важко перенести, дуже важко”, — сказав товариш загиблого Микола Демиденко.