У Сумах попрощалися з керівником Інституту прикладної фізики

“Сьогодні ми прощаємося з моїм науковим керівником, великою людиною, Холодовим Романом Івановичем, він директор Інституту прикладної фізики, але для мене це, перш за все, людина, товариш, науковий керівник. Він мене виховав, навчав, формував як особистість, як людину, як науковця. Таку людину ще треба знайти. Терплячий, розумний, вихований. Якась у нього була така інтуїція: він бачив завжди, коли людина десь чуть-чуть недопрацьовує — він допомагав, десь у людини щось по сімейним обставинам — він також допомагав”, — розповідає учень Романа Холодова Олексій Хелемеля.

Учень Романа Холодова Сергій Лебединський згадує: “Він був не лише керівником. Мій учитель, мій наставник. Він об’єднав усі задачі, які були у нас у відділі, він став спеціалістом у кожній з цих задач. Задачі важливі по високовакуумних пробоях. Це коли намагаються побудувати багатомільйонну, багатомільярдну установку в ЦЕРНі у Женеві (прим. ред.: CERN, Європе́йська організація з я́дерних дослі́джень, де зокрема знаходиться Великий адронний колайдер. В синхроні мова про те, що сумські фізики беруть участь в розробці коллайдера наступного покоління – ILC, Міжнародного лінійного колайдера). І чим менше буде кількість пробоїв, тим дешевше, можна сказати, це буде вартувати. Ми займалися теоретичним вивченням цих пробоїв, щоби зменшити розмір і здешевити цю установку”.

“Це — кабінет Романа Івановича Холодова, тут ще висить стара табличка – заступник директора, останні два роки він виконував обов’язки директора. Тут все залишилося незмінним з його останнього робочого дня. Він тут працював до сьомої години вечора, це його робочий стіл, він захоплювався різною радіоелектронікою, він там щось паяв, варив, крутив, інколи залишався ночувати тут, за сейфом і холодильником, зробивши собі найпростіше укриття”, — розповідає Сергій Лебединський.

“Він був людиною, яка жила тільки наукою, він не створив сім’ї. Його життя тут більше проходило, ніж в будь-якому іншому місці. Він учень Петра Івановича Фоміна, а Фомін – це учень Ахієзера, першого і, мабуть, найулюбленішого учня Льва Ландау”, — розповів Андрій Крамченков.

“У нього більш загальна тема була з наукової школи — це використання якраз математичного апарату квантової електродинаміки для опису явищ, які з мікрочастинками, з електронами, протонами в надсильних полях, надкритичних полях. Зокрема я працював над електронним охолодженням (Прим. ред.: – мова про роботи з проєктом FAIR в Дармштадті. Розробка системи електронного охолодження для пучка антипротонів)”, — зазначив Олексій Хелемеля.

“Співпрацювали з передовими центрами. Саме якраз завдяки Роману Івановичу. Він налагодив контакти із цими центрами — із ЦЕРНом працювали, з FAIR, є така міжнародна колаборація, де якраз дослідження передових технологій наукових відбувалося. Саме якраз Роман Іванович помагав нам підтримувати зв’язок. Власне, він сам їздив, і ми також під його керівництвом їздили туди й співпрацювали з передовими науковцями, ділилися досвідом”, — говорить Олексій Хелемеля.

“Нас пов’язує більше 20 років дружби. Роман Іванович жив наукою, жив фізикою, у нього був дуже широкий світогляд не тільки в фізиці. Він дуже любив лінгвістику, історію. Не встиг він створити сім’ю. Його сім’єю була наука”, — розповів колега Романа Холодова Олександр Бугай.

Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ

Читайте нас також в ІНСТАГРАМ