У Сумах рідні військовополонених і зниклих безвісти закінчують роботу над “Рушником надії”
Участь у Всеукраїнській акції, що триватиме до 1 жовтня, від Сумщини взяли жінки із Сум, Шостки, Ромен, Липової Долини та з Лебединської громади. Працювали над створенням рушника в Сумському палаці дітей та юнацтва.
Технічною координаторкою стала майстриня Наталія Бабенко, керівниця “Майстерні художньої вишивки та бісероплетіння”. Жінка показує підсумки роботи, що тривала понад місяць.
“Це трилисники — символ триєдності, вони внизу як коріння, це земля, на якій стоїть горщик, дерево життя — візерунок нашого рушника. До речі, якщо хвилька горизонтальна — це річечка, якщо вертикальна — дощик іде”, — сказала Наталія Бабенко.
Чорний колір у роботі не використовували — щоб рушник уособлював надію. Використовували традиційні для України шви: мережка, шов перед голкою, гладь, тамбурний шов. Наталія Бабенко розповідає: допомоги у створенні візерунка попросила у викладачки сумської художньої школи Любові Ярцової.
Пані Галина — одна з учасниць акції. Її син Михайло Марченко, прикордонник 5 загону, зник безвісти рік і 8 місяців тому.
“Сил мені надає передусім мій онук Владислав — це його синок. І правнучка Мішелька, названа на честь дідуся. Але він не знає, що в нього є внучка. Тут я маю дуже велику підтримку, якби не ця підтримка, я б, мабуть, і не вижила”, — сказала пані Галина.
“Моєї роботи в цьому рушнику мало. Ми в перший день прийшли з донькою і невісткою, вони вишивали багато, донька й додому брала шила. Ми 14 місяців не бачимо й не чуємо сина. Він зник безвісти в районі Роздолівки Бахмутського району. Ми його всі чекаємо”, — сказала Катерина Коваленко.
Андрій — син пані Валентини, зник 9 місяців на Курському напрямку.
“Нас об’єднало одне горе. Ми вже тепер одна сім’я, ми як рідні, і те, що ми шиємо рушник… кожен стібочок — їхній крок додому. Ми хочемо, щоб вони побачили, що матері, жінки чекають їх”, — розповіла Валентина Кучменко, учасниця акції “Рушник надії”.
Пані Катерина чекає звістки від зниклого безвісти сина Володимира. Місце його зникнення — район Залізнянського Бахмутського району.
“Уже два з половиною роки я його чекаю. У березні була остання розмова. 10 березня зник безвісти. Хочу, щоб він повернувся”, — додала пані Катерина.
Пані Надія, що рік і 10 місяців розшукує сина Олександра, ділиться: такі акції допомагають знайти однодумиць і підтримку від них.
“Пішов у свій перший бій, свій перший у житті бій — і більше зв’язку не було. Ми чекаємо на якусь звісточку і сподіваємося, що цей рушник і всі рушники, які вишивають матері і близькі люди, допоможуть повернутися додому живими”, — сказала Надія Гончар.
Пані Любов розповідає про свого чоловіка Андрія Лютого.
“Прожили 12 років. Зник на гарячій точці 8 квітня 2023 року, село Васюківка. Шукаємо кругом, мама чекає, сестра. Нас об’єднує одна мета — щоб швидше всі повернулися додому, ми старалися кожна зробити свій внесок у вишивання, щоб швидше він повернувся додому”, — сказала Любов Карпенко.
Наразі сумчанкам залишилося вишити кілька незавершених ділянок на рушнику. Закінчити роботу повністю планують упродовж тижня. Кульмінацією проєкту стане виставка робіт із різних регіонів України, яка відбудеться в Києві 1 жовтня.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ