У Сумах відновила роботу керамічна майстерня
У Сумах відновила свою роботу майстерня керамістки Катерини Ґєзи. Майстриня після початку повномасштабного вторгнення виїхала до Шотландії, та після повернення з евакуації вирішила відновити справу, якою займається понад 15 років. Про одне з перших занять розповідає Суспільне.
Катерина Ґєза розповідає, що почала займатись керамікою 15 років тому. Перед початком майстеркласу керамістка Катерина Ґєза ділиться секретами роботи на гончарному крузі. Пані Катерина говорить, це складна і копітка робота:
“В гончарстві мені є куди рости, бо я набагато пізніше почала гончарством займатись, ніж просто щось ліпити вручну, чи використовувати гіпсові форми, литво, я дуже багато технік знаю, але є куди прогресувати, бо я гончар самоучка”.
Для освоєння гончарного круга треба займатись цією справою не менш як рік, додає пані Катерина, а в умовах відключення електрики більше користі від старовинного механічного гончарного круга, який обертається ногами гончара:
“Буває таке, що батьки для своїх дітей заготовляли глину. Вона там десятиріччями вилежується і від цього лише краще стає. Але є звісно і нюанси вона не має сохнути. Я зберігаю в льоху, наприклад, там вона зберігається нормально”.
Олена Рудницька живе в Сумах, має двох дітей. На майстер-клас до Катерини ходила до повномасштабної війни, тому, говорить, коли дізналась, що заняття відновлюються прийшла знову: “Мені хочеться ліпити, якісь незвичні речі, але й практичні. Я ще захопилась чайними церемоніями, і в мене є бажання і мета, створити собі свій власний посуд, чайничок маленький, я його почала робити, і хочеться чашечки потім зробити”.
Нині Олена має і власний доробок, наприклад, ваза в вигляді жіночої фігури.
“У мене є такий легкий фетиш на жіночі груди. Перша чашечка, яку я зробила, там теж були груди, якраз я кілька тижнів, як завершила грудне вигодовування, і це було так символічно для мене. Це якась така філософія, яку мені хочеться нести в маси, що жінки різні, форми різні й це класно, все має бути й це природно”, — зізналася Олена.
Юлія Григор’єва зазвичай приходить на майстеркласи разом з подругою. Пані Юлія розповідає, перший виріб, який вона зробила мав прикладне значення:
“Моя подружка каже, що я вставляю свічку в стаканчик з рисом, тому вирішили, що це круто, прийти й зліпити свічник. Зліпили, он там стоїть на поличці, чекає свого випалу. Бо ми розуміємо, в які часи ми живемо і це в принципі — “маст-хев” сьогодення. Як арттерапія це теж може працювати дуже, дуже. І до речі, знаю, що глина дуже допомагає дітям, бо це розвиток моторики дрібної”.
Повномасштабна війна, розповідає пані Катерина зламала плани на майбутнє. Разом з доньками майстриня евакуювалась до Шотландії, де прожила 8 місяців. В евакуації майстриня не покидала улюбленої справи, а після повернення відновила заняття в майстерні кераміки.
Такий крок під час війни, говорить Катерина, вважає терапевтичним, адже вона займається улюбленою справою, до неї приходять люди, з якими вона спілкується і допомагає їм відволіктись від буденності.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ