У Сумах зустріли звільненого з російського полону Сергія Пастушенка
25 липня на Театральній площі Сергія зустріли рідні та близькі. Разом із дружиною Катериною вони прибрали його портрет із сенсорного інформаційного термінала з даними про зниклих безвісти та полонених військових і жителів Сумської громади.
Сергій Пастушенко служив у складі 128 окремої бригади територіальної оборони. 20 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в Кальміуському районі Донецької області він потрапив у російський полон.
5 червня 2026 року Сергій повернувся до України під час 75-го обміну полоненими. Тоді з російської неволі звільнили 185 українських військових і одного цивільного.
«Дуже хотілося приїхати в Суми. Побачити центр, альтанку. Тут удома всі рідні й близькі. Перше, що я відчув після повернення, — це радість. У полоні мене рятувала лише надія. Інформації не було, я не міг ні написати, ні зателефонувати. Усім, хто чекає на своїх рідних, бажаю терпіння і віри. Треба витримати цей момент у своєму житті й не припиняти сподіватися», — говорить Сергій Пастушенко.
Сергій провів у російській неволі два роки і сім місяців. Увесь цей час його дружина Катерина брала участь в акціях, зустрічах та інших заходах на підтримку військовополонених і безвісти зниклих.
Під час однієї з акцій Катерина розповіла історію свого чоловіка, яку ми опублікували у репортажі «Якщо мовчати – далі буде тиша»
«Уже два роки і три місяці я чекаю на свого чоловіка. Ми чекаємо кожен обмін, надіємося, що він повернеться, віримо. Мій чоловік перебуває у полоні, його статус підтверджений. Завдяки попереднім обмінам я змогла дізнатися про нього більше від звільнених хлопців. І ці звістки як ковток свіжого повітря. Тому обміни дуже важливі – це і повернення наших хлопців, і цінна інформація для родин, які чекають», — говорила тоді Катерина.
Відтоді минуло майже півроку. Катерина тримає Сергія за руку і згадує той день, коли дізналася, що чоловік повертається додому.
«Нарешті мрія здійснилася. Нарешті він удома. Коли мені прийшло повідомлення, що чоловік повертається, я спочатку не могла в це повірити. Дзвінок від нього був уже ввечері. Лише коли почула його голос, а потім побачила його, остаточно зрозуміла, що він справді вдома», — говорить Катерина.
Під час акцій Катерина познайомилася з Інною Кіш. Спільний досвід очікування зблизив жінок. Разом вони стали одними з організаторок акцій у Сумах на підтримку безвісти зниклих і полонених, об’єднуючи родини, які чекають на повернення своїх близьких.
Інна Кіш чекає на свого чоловіка понад три з половиною роки. Віктор Кіш зник безвісти під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку у грудні 2022 року. За свідченнями звільнених українських військових, чоловік перебуває у російському полоні. Проте офіційного підтвердження від Російської Федерації немає.
Повернення Сергія додало Інні віри, що й її чоловік одного дня повернеться додому.
«Ми з Катею дуже зблизилися. Горе, невідомість, надія — усе, через що ми проходимо, зробило нас великою підтримкою одна для одної. Я вдячна Каті, що ми пройшли цей шлях разом. Я безмежно щаслива бачити її усмішку і знати, що вони знову разом. Коли Катя повідомила, що Сергій повертається, ми просто заплакали. Я бачу, яка вона щаслива, і це додає мені сили й віри.
Сергій нам сказав, що не очікував, скільки акцій і зустрічей Катя пройшла за час його полону. Це надихає продовжувати. На жаль, через безпекову ситуацію ми не завжди можемо проводити акції, але намагаємося робити це й надалі. Важливо, щоб місто не забувало про полонених, безвісти зниклих та їхні родини. Такі зустрічі згуртовують людей. Вони дають зрозуміти мамам, дружинам, бабусям, усім, хто чекає своїх рідних, що вони не залишилися сам на сам зі своїм болем», — говорить Інна Кіш.