У Тростянецькій громаді попрощалися із захисником Андрієм Артемьєвим

Андрій Вікторович народився й виріс на Одещині, але за покликом душі і серця переїхав на Тростянецьку землю: спочатку до села Дернове, потім – і до Кам’янки, де жив спокійним, аскетичним життям. Він був глибоко віруючою людиною, деякий час проживав на території храму, пізніше – у власному домогосподарстві, де тримав кіз, займався бджолярством, допомагав сусідам. Мешканці Кам’янки згадують Андрія, як людину зі щирим серцем і золотими руками, який завжди приходив на допомогу, брався за будь-яку роботу, нікому не відмовляв.

Відспівування Героя-захисника пройшло у Кам’янці, де останні роки жив Андрій Артемьєв, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Потім траурна колона вирушила до місцевого цвинтаря.

Створивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах прощались кам’янчани зі своїм Героєм, який віддав своє життя за суверенітет, незалежність та цілісність України, залишаючись при цьому назавжди вірним військовій присязі. На сільському цвинтарі пройшла прощальна церемонія за участю керівництва Тростянецької міської ради, духовенства, старостату, небайдужих односельчан, рідних і близьких людей.

Віддали останню шану воїну, який віддав життя за Україну, секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова, офіцер Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки Владислав Заброда, представники міської ради, старостату, закладів та установ громади, вчителі Кам’янської школи, друзі, сусіди. Чин поховання правив місцевий священнослужитель отець Олексій.

Прощальне слово промовив офіцер Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки Владислав Заброда. Виголосив прощальну промову та помолився за Андрія Артемьєва і отець Олексій, який особисто знав покійного.

Поховали захисника на Кам’янському кладовищі. Державний Гімн України, військовий салют супроводжували мить прощання з полеглим Воїном.

Вічна пам’ять!