У Тростянці на харчування футболістів вирішили витратити понад 600 тисяч гривень на півтора місяці: бюджетний апетит виходить у другу лігу
У Тростянецькій громаді, схоже, футбол люблять не лише за красиві голи та видовищні матчі, а й за можливість добре підкріпитися. Причому коштом місцевого бюджету.
Комунальний заклад Тростянецької міської ради «ФК «Тростянець» оголосив тендер на організацію харчування учасників змагань та навчально-тренувальних зборів під час участі в чемпіонаті України серед команд другої ліги ПФЛ. І сума вражає — 632 400 гривень із ПДВ! Саме стільки зазначено в інформації про фінансування закупівлі з місцевого бюджету.
А найцікавіше те, що йдеться про харчування протягом досить короткого періоду. Згідно з інформацією в системі Prozorro, закупівлю оголосили 28 жовтня 2026 року, кінцевий термін подання пропозицій — 13 листопада, а послуги мають бути надані до 27 грудня. Умовами закупівлі передбачено 34 календарні дні надання послуг після підписання договору. Тобто йдеться навіть не про два місяці, а про значно коротший термін. Футбол другої ліги, а апетити — як у чемпіонів!
І тут виникає особливо цікаве запитання: що ж такого мають їсти футболісти, щоб харчування команди коштувало понад 632 тисячі гривень за такий короткий час? Якщо взяти для розрахунку приблизно 20 осіб команди, то виходить аж 31 620 гривень на одного футболіста! Не жирно буде? Хотілося б побачити це меню. Що там пропонують футболістам? Які страви, скільки прийомів їжі та з чого складається така вартість?
Адже абсолютна більшість жителів Тростянецької громади та й всієї країни навряд чи може дозволити собі витрачати понад 30 тисяч гривень на харчування за півтора місяця. І особливо цинічно така бюджетна щедрість виглядає на тлі зарплат працівників соціально важливих професій. Візьмімо хоча б учителів. Заробітна плата багатьох педагогів становить приблизно 10–15 тисяч гривень на місяць. І за ці гроші вчитель має не лише харчуватися. Йому потрібно купувати одяг, оплачувати комунальні послуги, транспорт, побутові витрати та забезпечувати власну родину. Тобто на харчування одного футболіста за короткий період планують витратити суму, яка може перевищувати дві місячні зарплати вчителя!
Причому футболісти комунального клубу також отримують зарплати. І, як відомо, досить пристойні. То чому ж їх додатково мають годувати за бюджетні кошти? Чому для вчителів, які навчають дітей, чи лікарів, які рятують людські життя, міська влада не організовує аналогічного безкоштовного харчування? Невже їхня праця менш важлива для громади, ніж виступи футбольної команди у другій лізі? Чи, можливо, педагогам і медикам теж варто організувати власний чемпіонат, щоб претендувати на бюджетні сніданки, обіди та вечері?
За доступною інформацією, на утримання футбольної команди «Тростянець» із бюджету громади щороку витрачається близько 20 мільйонів гривень. Сума, погодьтеся, вражає. Особливо для прифронтової громади, яка живе в умовах війни, відновлює пошкоджену інфраструктуру та змушена економити на інших потребах і постійно випрошує кошти у благодійників. Причому йдеться не про розвиток масового дитячого спорту, а про фінансування окремої футбольної команди, яка виступає у другій лізі. І навіть за такого фінансування для футболістів додатково передбачають сотні тисяч гривень на організацію харчування.
Особливо контрастно ця закупівля виглядає на тлі останніх рішень Тростянецької міської ради щодо освіти. Нагадаємо, 29 жовтня депутати проголосували за призупинення освітнього процесу в Солдатській та Полянській філіях Ліцею №3. Одним із важливих аргументів на користь оптимізації малокомплектних шкіл є необхідність раціонального використання бюджетних коштів. І така логіка зрозуміла. Утримання шкіл із невеликою кількістю учнів справді може бути економічно невиправданим. Але чому тоді принцип бюджетної економії так вибірково застосовується в Тростянецькій громаді? На освіті шукають можливості заощадити, а комунальний футбольний клуб продовжує претендувати на мільйони бюджетних гривень. Та ще й із додатковим фінансуванням харчування гравців, які й без того отримують зарплати. Виходить, для сільської школи потрібно ретельно рахувати кожну гривню, а для футбольної команди можна знайти й 20 мільйонів на рік?
І тут головні питання виникають до міського голови Тростянця Юрія Бови, за керівництва якого визначаються бюджетні пріоритети громади. Наскільки виправданим є щорічне фінансування футбольного клубу в обсязі близько 20 мільйонів гривень? Яку частину цих коштів становлять зарплати футболістів? Скільки додатково витрачається на проживання, перевезення, харчування та інші потреби команди? І чому, зрештою, футболісти мають отримувати за кошти громади те, чого не отримують учителі, лікарі та інші працівники, від яких безпосередньо залежить повсякденне життя тисяч людей?
Це питання не до самих спортсменів. Це питання до керівництва клубу та міської влади, які визначають, на що саме витрачати кошти платників податків. Безумовно, футбол потрібен громаді. Але чи повинен клуб другої ліги бути настільки дорогим задоволенням для місцевого бюджету? Особливо під час війни, коли кошти необхідні на відновлення пошкоджених будівель, підтримку соціальної сфери, освіти, медицини та допомогу військовим.
Тож хотілося б, щоб Юрій Бова пояснив жителям громади не лише те, чому на харчування футболістів за такий короткий термін передбачили понад 632 тисячі гривень, а й те, яку конкретну користь Тростянець отримує від щорічних багатомільйонних витрат на команду. Бо поки складається враження, що у тростянецького футболу головні рекорди встановлюються не на полі, а в бюджетних документах.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ - там ми даємо оперативну інформацію