Унікальні реліквії, які розкривають сторінки історії Гамаліївського монастиря
У фондах Шосткинського краєзнавчого музею зберігається унікальний, і дуже важкий артефакт – уламок дзвону з дзвіниці Свято-Харлампієвського Гамаліївського монастиря. Як розповідає головна зберігачка фондів Тамара Крупеня, у 1920 році представники радянської влади скинули його з верхівки споруди, в результаті чого 320-пудовий дзвін розколовся на кілька частин. «Саме в цей період монастир був закритий, а дзвін – зруйнований одним з перших», – говорить вона.
І це невипадково. Адже якщо звуки церковного дзвону не лунають, це означало, що храм не працює.
Пані Тамара дослідила, що виготовлений дзвін був зі сплаву різних металів і оздоблений по краю орнаментом у стилі українського бароко. Варто зазначити, що найбільш яскраво й самобутньо цей стиль проявився в XVII — на початку XVIII ст. саме у культовому зодчестві. «Відлитий у металі рослинний орнамент дає можливість припускати, що це – один з перших дзвонів Гамаліївського монастиря», – підкреслює головна зберігачка фондів музею.
Також у фондах краєзнавчого музею зберігаються 28 фрагментів порцелянових іконостасів Міклашевських з села Волокітіно, що в Путивльскому районі. Донька власника мануфактури Андрія Міклашевського, Марія, була матір’ю останнього гетьмана України Павла Скоропадського. Науковці припускають, що вона могла отримати готові деталі порцелянових іконостасів зі складів і комор батьківської садиби.
Отож ймовірно, що збережені фрагменти – з порцелянових іконостасів, які прикрашали домові храми родини Скоропадських. Як зазначає Тамара Крупеня, усі ці експонати були досліджені і ідентифіковані спеціалісткою з Києва ще у 2009 році.
В результаті досліджень з’ясували, що іконостас був виготовлений з білої глини – каоліну, і оздоблений кобальтом та позолотою. «Чаклували» над цими витворами мистецтва кріпаки власника Волокитинської порцелянової мануфактури Андрія Міклашевського. Також допомогли науковцям дослідити ці артефакти – книги із зображенням виробів Волокитинської мануфактури, які зберігаються в музеях та приватних колекціях всього світу.
Також тут виготовляли посуд та різноманітні фігурки. Велика колекція була присвячена українському національному костюму.
До речі, окрім фрагментів іконостасу, у фондах музею зберігся і посуд Волокитинської порцелянової мануфактури Міклашевського.
Джерелом для досліджень історії Свято-Харлампієвського Гамаліївського монастиря послужили фотокопії, зроблені з історико-статистичного опису Чернігівської єпархії, датованого 1873 роком. «Цей опис зробив Філарет (Гумілевський). Ми користувалися саме тією його частиною, яка оповідає про історію заснування і розвитку Гамаліївського монастиря. Також нами був зібраний пакет фотографій з даної тематики», – розповідає пані Крупеня.
Наразі працівники краєзнавчого музею накопичують увесь матеріал, який стосується історії Гамаліївського монастиря та його покровителів. Потім розроблятимуть тематико-експозиційний план майбутньої експозиції і тільки тоді приступатимуть до її відкриття.