Село Микитівка Тростянецької ОТГ – типовий населений пукт сільської глибинки. Тут у біля двох сотнях домогосподарств живуть переважно пенсіонери. Головний біль людей – кладовище і дорога до нього, пише ntgazeta.com.ua.

Коли потрапляєш на цвинтар – навіть не відразу розумієш, де перебуваєш. Лише з-поміж бур`янів видніються верхівки пам`ятників. Більшість могилок не розгледіти серед густого лісу бур’янів і різного роду насаджень. Більшість пам`ятничків покосилися, літери на них вицвіли, надгробники покришені, огорожі потьмяніли і поіржавіли.

Стараннями родичів деякі могилки приведені в порядок, можна там побачити навіть квіти. Але відходиш за кілька метрів – і ті одиничні приклади порядку знову губляться у бур`янах. Тому загальна картина від баченого не просто гнітить – тут все виглядає кинуто і забуто.

Показником занедбаності кладовища є дорога до нього. Дорога вгору тягнеться лісопосадкою лише кілька сотень метрів. Але вона вся у таких баюрах, що навіть потужні автомобілі тут не проїдуть. Покійників везуть на поховання трактором або ж люди несуть небіжчиків на руках.

Люди згадують, що раніше, ще до приєднання до Тростянця, до них від Білківської сільради, без нагадувань перед Пасхою і проводами приганяли грейдер, який рівняв дороги, а спеціальна бригада наводила санітарний порядок.

Зараз замість сільради на їхній території староста. Мешканці села зверталися до Олександра Оношка. Той їх вислухав і порадив з їхніми проблемами звернутися до … міського голови Юрія Бови..

Люди з проблемою занедбаності кладовища не раз зверталися і до міського голови.

“Бова сказав, що дорогу заасфальтують, а кладовище приберуть”, – розповіла місцева жителька Надія Яківна Зима.

Тільки не сказав, коли саме це зроблять. А можливо відразу й забув очільник за свої обіцянки.

… Таким ось і є “євро-життя” в провінційній Микитівці Тростянецької ОТГ, де люди на собі відчувають, як в багатій громаді не можуть потурбуватися ні про живих людей, ні про мертвих…