У Сумах споруду прикордонної служби добудують під офісно-складські приміщення

У вересні змінила власника шестиповерхова адміністративна будівля на вулиці Березовий гай, 9 у Сумах. Попередній власник – Державна прикордонна служба України – довів об’єкт загальною площею майже три з половиною тисячі квадратних метрів до 70% готовності, після чого будівництво було припинене. Невдовзі будівельний майданчик поріс чагарями, а незаконсервоване будівництво почало руйнуватися.

Фонд державного майна України у 2020 році неодноразово виставляв цей об’єкт на приватизаційні аукціони. І ось восени на аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни (або голландського гібридного аукціону) його придбало товариство «Облмед».

Про плани відновлення недобудови розповідає директор і засновник ТзОВ «Облмед» Юрій Ковальов, який вже має за плечима чималий досвід приватизації.

– Пане Юрію, який основний вид діяльності ТзОВ «Облмед», яке ви очолюєте?

– Виробництво, переробка деревини, експорт пиломатеріалів.

– Для підприємства це перший досвід приватизації?

– Ні. Ми вже приватизували об’єкти по всій Україні.

– А як ви дізналися вперше про можливість приватизовувати державне майно?

– В Управлінні Фонду держмайна в Чернігові отримали таку інформацію.

– Тобто ви цілеспрямовано звернулися до співробітників Фонду, перебуваючи в пошуку об’єктів?

– Так, шукали майно. Дівчата усе розповіли: як і що. Так і працюємо.

– Як людина з великим досвідом приватизації державного майна, скажіть, будь ласка, чи вважаєте процес приватизації державного майна прозорим чи, можливо, рекомендували б щось удосконалити?

– Та ні, якщо коротко охарактеризувати, то я б сказав так: «На даному етапі краще не зробиш».

– Тобто все прозоро і доступно для кожного?

– Так. Якби мені довелося оцінювати роботу Фонду держмайна, то поставив би 4 з плюсом за п’ятибальною шкалою. Ми приватизовували об’єкти в різних регіонах України: і в Київській, і в Чернігівській, і в Сумській та Полтавській областях. І повсюдно співробітники Фонду на висоті.

–А відколи почали брати участь у приватизаційних аукціонах?

– Років два тому.

– Чи можете вже похвалитися певними результатами освоєння придбаних об’єктів?

– Ну хвалитися не хвалитися, але, скажімо, у Козельці Чернігівської області ми отримали повну підтримку як мешканців, так і місцевої влади після того, як провели демонтаж недобудованої школи в центральній частині містечка. Тривалий час вона перебувала в аварійному стані, а згодом ще і стала місцем збору асоціальних елементів. Таким чином перетворилася у територію підвищеної небезпеки. Зараз усе демонтовано і повністю підготовлено майданчик під забудову. До місяця часу – і вже можна буде розпочинати на ньому будівельні роботи. Хочемо спорудити на цьому місці сучасний 4-поверховий житловий будинок. Зараз архітектори якраз доопрацьовують його проект.

– Тож якщо говорити про незавершене будівництво по вул. Березовий гай, 9 у Сумах, що було для вас вирішальним аргументом на користь його придбання?

– Місце розташування і плани щодо його використання.

– А чим саме ця локація є цікавою для вас?

– Це промзона. Зараз ми ще на етапі обдумування варіантів використання об’єкта, та однозначно плануємо добудувати.

Ступінь будівельної готовності шестиповерхової будівлі з підвалом та двоповерховою прибудовою оцінюється у 70%. Новий власник приміщення планує витратити на добудову щонайменше 5 мільйонів гривень

– Які варіанти використання розглядаються?

– Офісно-складські приміщення з незначними виробничими потужностями.

– Стан готовності об’єкту був оцінений у 70%. Але об’єкт не був законсервований. Вступивши у права власності і маючи нагоду вже самостійно оцінити його стан, як ви вважаєте: ви за нього сплатили справедливу ринкову ціну?

– Так, звичайно.

– Скільки, на вашу думку, потрібно інвестувати, щоб його можна було використовувати як об’єкт, в якому ведеться бізнес?

– Мільйонів п’ять. Це мінімум.

– Коли плануєте розпочати будівельні роботи?

– У цьому році беремо паузу. Будемо заробляти кошти, необхідні в тому числі і для реновації цього об’єкта.

– Скільки може з’явитися додаткових робочих після його здачі в експлуатацію?

– Від тридцяти.

– А скільки часу це займе за вашими розрахунками?

– Років п’ять. Якщо держава не буде заважати.

– Що, на ваш погляд, сьогодні є найбільшою перешкодою для інвесторів?

– Я думаю, що відповідь на це запитання знають усі – це корупція. І найбільше від неї страждають якраз дрібні підприємці. От якщо взяти ситуацію з об’єктом, який ми придбали, то туди потрібно підвести електропостачання. У всіх цивілізованих країнах електроенергія – це товар і живі гроші. Тому енергогенеруючі компанії борються за споживача. У нас же, очевидно, по причині монополізації цієї сфери, ситуація виглядає з точністю до навпаки. Мені, щоб купувати цей товар, потрібно мати виділену енергорозподільчою організацією потужність. І от якраз на етапі виділення цієї необхідної для мого об’єкта потужності приховані великі корупційні ризики. Тобто, скажімо, грандіозні плани щодо запуску якогось виробництва (навіть вкрай необхідного для економіки країни) можуть бути відтермінованими на невизначений час через забюрократизованість процедури отримання дозволу на підключення, скажімо, електроенергії. Хоча це стосується й інших дозволів.

– А як, на вашу думку, можна було б розв’язати в Україні цю проблему?

– Не потрібно вигадувати велосипед. Варто подивитись, як з цим справляються сусіди. Далеко ходити не потрібно. Візьмемо для прикладу Литву. Там, якщо підприємець будує завод, держава підводить до цього об’єкта всі комунікації, надає необхідні потужності, будує під’їзну дорогу, якщо це потрібно. А у нас при здачі об’єктів проведення комунікацій, будівництво інфраструктури та, найважливіше, отримання дозволів стає головним болем підприємця чи підприємства. Хоча, як на мене, це рівень держави. Бо ж, зрештою, це речі, які, за великим рахунком, підприємець створює не для власного користування. Але якщо у держави немає можливості таким чином підтримувати підприємництво, то добре було б хоча б не перешкоджати.

– І все ж ви взялися за цю справу. Тому, очевидно, маєте надію, що все-таки все вдасться?

– Сподіваємося.