Ув’язненому за вбивство відмовили в умовно-достроковому звільненні

Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні спільного подання начальника Роменської виправної колонії № 56 та голови спостережної комісії при Роменській райдержадміністрації про умовно-дострокове звільнення тридцяти п’ятирічного уродженця Шостки, якого було засуджено до 10 років позбавлення волі за ч.1 ст. 115 КК України (Умисне вбивство).

Звертаючись до суду, виправна колонія та спостережна комісія зазначали, що «засуджений відбув більше 3/4 строку призначеного покарання і сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення». Проте, для суду першої інстанції такі доводи виявилися не переконливими, оскільки, як свідчать матеріали справи, за весь час перебування в місцях позбавлення волі чоловік пропрацював лише 5 місяців із відбутих ним у в’язниці 8 років та 6 місяців. Тож суд не може зробити висновок, що чоловік своїм ставленням до праці довів про своє виправлення.

З таким рішенням не погодився ні сам засуджений, ні його захисник. В своїх апеляційних скаргах вони просили скасувати рішення Роменського міськрайонного суду. В обґрунтуванні скарг мова йшла про те, що «відмовляючи в умовно-достроковому звільненні, суд порушив право засудженого на свободу, передбачене ст.5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод», оскільки праця апелянта на виробництві установи та його заробітна плата, як критерії виправлення, не передбачені законом. Крім того, на момент розгляду судом він не мав дисциплінарних стягнень, а також просив врахувати, що одружився і прагне мати повноцінну сім’ю.

Розглянувши апеляційні скарги, суд залишив без змін рішення місцевого суду, а апеляційні скарги відповідно без задоволення. На думку колегії суддів суд першої інстанції при розгляді справи належним чином дослідив всі необхідні умови для умовно-дострокового звільнення засудженого та обґрунтував свою відмову у задоволенні подання.