В обласному художньому музеї презентували виставку вишивки відомої майстрині Ольги Гулей
У рамках святкування Дня Незалежності України та Дня міста в Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького презентовано персональну виставку заслуженого майстра народної творчості України – Гулей Ольги.
Ольга Володимирівна (1962 р.н.) – майстриня з художньої вишивки й ткацтва, вибійки, декоративного розпису на тканині, різьблення по каменю, член Сумського обласного осередку НСМНМ України (1997).
Закінчила Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва (1988). З 2002 року працює на посаді доцента кафедри образотворчого мистецтва та дизайну навчально-наукового інституту культури і мистецтв Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка.
Вона – постійний учасник виставок народного та декоративно-вжиткового мистецтва, спочатку республіканських, а з 1990-х – міжнародних, всеукраїнських і обласних. Роботи майстрині зберігаються в музеях України, приватних колекціях Англії, Франції, Німеччини, Канади…
В експозиції представлено вироби, виготовлені майстринею як за останні роки, так і впродовж багаторічної творчої діяльності.
Використовуючи різні види орнаментів (геометричні й рослинні), майстриня намагається поєднати не тільки їх, а й різноманітні техніки вишивки, створюючи їх своєрідний синтез. Беручи за основу традиційні мотиви, вона завжди привносить щось нове, неповторне, розробляє власні композиції на основі глибокого вивчення народних традицій.
Ольга Гулей прикрашає вишивкою рушники та одяг: чоловічі й жіночі сорочки, блузи, сукні, костюми із різних видів тканин (вовни, домотканого бавовняного та лляного полотна, крепдешину тощо), а також речі декоративного оформлення інтер’єру: серветки, скатертини, доріжки. Використовуючи мотиви різних регіонів України, вона віддає перевагу візерункам центральних областей (так званій «полтавській вишивці»), де застосовує не тільки основні лічильні глухі техніки (лиштву, штапівку, косий хрест через чисницю), а й ажурні шви (виколювання, вирізування, зерновий вивід, солов’їні вічка, довбанку) та різні види мережок і затяганку. Так, наприклад, улюблену мережку «через чисницю» з «настилом» та «прутиком» використано в сорочці «Олеся», рушниках «Виноградні грона», «Павичі та калина».
Композиція останнього складається з трьох смуг – широкої центральної із рослинно-стилізованим орнаментом й трохи вужчих угорі та внизу зооморфними мотивами, де рисунок графічно чіткий, що посилюється звучанням світлих силуетів вишивки на темнішому тлі льону. Цілісність композиції досягнуто завдяки гармонійному поєднанню пропорційних частин орнаменту та його елементів у єдине ціле.
Мотив «ламаної гілки» із трилисником Ольга Гулей обирає досить часто не тільки у композиції рушників, а й в орнаментах суконь, зокрема в сукні «Зелена діброва».
У рушниках та сорочках за «полтавськими» мотивами переважають пастельні кольори: бліді – охристий або кремовий, сірі та зеленуваті. Вишивки легкі, узор витончений.
У фондах музею зберігається рушник «Великодній». Історія його пов’язана із селом Грабарівка на Пирятинщині. Родинний мотив вишивки, успадкований бабусею Секлетою від її пращурів, було взято за основу композиції. По центру рушника – широкий мотив, котрий складається з двох протилежно спрямованих ламаних гілок з гронами винограду. Обрамляють мотив смуги з геометричних елементів – ромбів, поєднаних з трикутниками, що створюють безкінечний ланцюг, в якому одні елементи стають частинами інших. Тут поєднані різні види орнаменту: геометричний з рослинним стилізованим і відповідно використано різні техніки вишивки, характерні для Полтавщини: глухі лічильні шви в поєднанні з мережкою та ажурними наскрізними техніками.
Ольга Володимирівна завжди у пошуках. Вона намагається вдосконалювати техніки вишивки, урізноманітнювати засоби й прийоми художніх швів.
І тепер, через роки, Ольга часто пригадує своє дитинство, бабусину голку та її народну «академію» навчання, що стали поруч у мистецькому просторі художниці. Крутиться й досі чарівне колесо прядки «від бабусі до онуки», перетворюючи конопляну й лляну нитки на довгу «полотняну» дорогу часу.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ