В Охтирці провели в останню путь двох захисників. Військовослужбовці прийняли останній бій на Курщині, розповів начальник Охтирського районного центру комплектування Андрій Думчиков. Солдат гранатометник стрілецького відділення Ігор Тронь загинув 7 листопада, солдат кулеметник Роман Велигорський — 5 листопада 2024 року.

Перед церемонією відспівування на Успенській площі вишикувався десяток автівок з синьо-жовтими прапорами. Обряд пройшов у Храмі Успіння Пресвятої Богородиці.

В Охтирці поховали військовослужбовців Ігоря Троня і Романа Велигорського

“З Ігорем ми давно служили ще в попередній частині, добрий, хороший хлопець, дуже любив дітей, дуже маленьких особисто, і угощав і своїх діток, і чужих, купляв їм все. Як треба було, подзвониш, він завжди приїде, прискоче, поможе всім, всім чим може. Хороший був хлопець, знав багато, побував багато де”, — розповів побратим Ігоря Троня Олександр Гончар.

Ігор зв’язав своє життя з військовою службою за покликом серця, розповідає Іван Шульга: “Він у 14-му році пішов захищати нашу Україну на Донбасі. Я його дуже-дуже добре знаю. Як приїжджаю сюди, я завжди зустрічався. І після війни, він отримав і контузію, і він мав і поранення на Донбасі, але все одно він хотів захищати нашу рідну неньку Україну”.

Серед містян, які прийшли на прощання, спортсмени, що грали у волейбольній команді “Місто 312”. Один з її засновників Максим Вашев говорить, Роман Велигорський був душею колективу: “Роман грав майже з перших днів в основі, був зв’язуючим гравцем, тому я його знаю дуже давно, ми з ним спілкувались і не лише в команді, а й по житті спілкувались. Це дуже порядна, чесна людина, гарний друг, гарний товариш, золоті руки, золоте серце”.

Ігор Чернов — командир взводу, де служив Роман Велигорський, говорить, що таких воїнів рідко зустрінеш: “Легка зброя чи якісь одноразові засоби протитанкові, розбирався на мить з усією зброєю. В нього був до цього хист, що не візьме, те в його руках… даже як скажуть, і каменюка, в його руках величезна зброя”.

Коли від церкви рушили дві колони з портретами загиблих захисників, люди ставали на коліна, віддаючи шану полеглим. Живі коридори стихійно утворювались центром міста та перед входом на кладовище. Захисників поховали на Алеї пам’яті. Ігорю Троню виповнилось 33 роки, Роману Велигорському — 40.

“Загинули під час виконання бойового завдання, їхні побратими і далі виконують бойові завдання на Курщині, виконуючи цю важливу операцію, як для Сумщини, так і для всієї України, і будуть продовжувати виконувати до останнього, поки на Україну не прийде мир, а сьогодні Роману, Ігорю — вічна слава, вічна пам’ять”, — сказав побратим загиблих з позивним Філін.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах