В Охтирці приймають переселенців з Великописарівської громади

Третій день як відновлена евакуація із Великої Писарівки. Усі бажаючі можуть приходити на автобус, який щоранку відправляється від селищної ради. 

Третій день поспіль шкільний автобус у супроводі поліції долає маршрут з центру Великої Писарівки до автовокзалу в місті Охтирка. За три дні згодилась виїхати із громади 21 людина, розповіла голова громади Людмила Бірюкова.

Один із тих, хто змушений виїжджати вдруге — Валерій Бутенко. Раніше жив у рідних в селі й знову їде до них. Чоловік розповідає, що минулої ночі нарахував 20 вибухів, тому вирішив не чекати загострення. 2 місяці тому бомба вибухнула поруч з його будинком.

Від нашої хати впало 100 метрів. Веранду і стінку розвалили. Оце їздили забивати.

Надія Аксентьєва з Великої Писарівки каже їде перечекати артобстріли, теж вдруге. Жінка зупинялася у рідних в селі Лутище.

“Тоді дуже “бомбьожка” була сильна. Тож вирішили їхати. Так бабуся погукала, щоб приїхали в гості”, – розповідає Надія Аксентьєва.

Місяць тому, коли обстрілів стало менше, пані Надія поїхала садити картоплю до себе у Велику Писарівку. Тепер повертається, цього разу, каже, взяла і розсаду. Але доїхати до Великої Писарівки напряму самостійно не можуть.

Очільниця Охтирського відокремленого підрозділу Товариства Червоного Хреста України Оксана Олійник каже: для тих, хто приїздить із прикордоння, є гуманітарна допомога.

“Проблеми з якими стикаємося – це розміщення переселенців. Категорії пенсіонерів або маломобільних людей, насправді, не знаємо куди їх розміщувати. Це ще в першу чергу психо-соціальний стан їхній, який потребує надалі праці з цим”, – говорить Оксана Олійник.

Валерій Бутенко говорить, особлива допомога не потрібна. Речі та їжу має.

“Картохи посадили і тікаємо. Як не будуть стрілять, поїдемо полоти. Будуть стрілять – не будем полоти. Речі з собою взяли, цукерки, паски, яйця крашені. Одяг все є. Дали б якийсь чайник, наприклад. Таке, що дома залишилось: сковорідку, наприклад”, – каже чоловік.

Отець Олександр тиждень як приїхав з Лебединщини, щоб допомагати переселенцям, як волонтер церкви та благодійного фонду “Віри, Надії, Любові” і Ікони “Корсунської Божої Матері”. Фонд існує, як на пожертви з-за кордону, так і від українців, каже волонтер.

Гуманітарна підтримка для сіл Сумської області: речами, одягом, взуттям, продуктами та будь-чим.

Пан Олександр, каже, знайшов заклад харчування, адміністрація якого погодилася готувати безоплатно для переселенців з привезених продуктів.

Всього по області, каже волонтер, в планах відкрити чотири такі їдальні – у Сумах, Охтирці, Ромнах та Глухові. Також, чоловік підшукує житло, яке люди можуть надати переселенцям безоплатно. Нині має пропозицію у селах Боровеньки та Будилка, на Лебединщині. Тим, хто виїхав та не має, де розміститись, за словами голови громади Людмили Бірюкової надають житло у місцях компактного проживання у с. Грунь.